Одного разу Максимко почувствовав, що його знову переповнює жахлива думка: “А якщо батьки справді розлучаться?”
Троє друзів йшли зі школи. Весняне сонце так і било в очі. Хлопці жартували, штовхалися й сміялися. У дворі Олега вони зупинилися.
— Підеш сьогодні ввечері з нами на ровах кататися? Ми вчора з Артемом так класно по парку гоняли, — сказав Олег.
Максимко нахмурився. Він уже давно просив батька привезти його велосипед із гаража, але у тата завжди не вистачало часу. То прийде пізно з роботи, коли вже темно, то просив почекати до вихідних, а потім забував або відмовлявся через справи.
— Ну що, підеш? — повторив Олег і штовхнув Максима в плече.
— Не знаю. Велосипед у гаражі. Якщо тато прийде раніше…
— А сам не можеш забрати? Гаразд, ми о сьомій будемо в парку, приїжджай. — Олег простягнув долоню, і хлопці по черзі вдарили по ній.
Біля наступного під’їзду Максимко попрощався з Артемом. “Може, справді пошукати ключ з гаража? Тато ж лише взимку ставить туди машину. Навряд чи він носить його із собою”, — подумав Максим і побіг додому. Жив він далі за всіх своїх друзів.
Удома він перевдягнувся й одразу почав шукати ключ. Але у ящику шафи, де батьки зазвичай тримали дрібнички, його не було. Максим ще трохи пошукав, але швидко здався й вирішив взятися за уроки. Прийде мама — він запитає у неї. Але якщо не встигне вивчити уроки, навряд чи вона йому його віддасть.
Виробився з уроками за півтори години. Навіть сам здивувався — зазвичай на це йшло вдвічі більше часу. Двері відчинилися. «Мама!» — зрадів Максимко і вибіг у коридор.
— Привіт, — втомлено сказала мама й пройшла з пакетом на кухні.
Максимко пішов за нею. Вона викладала продукти й клала у холодильник.
— А чому суп не їв? Знову бутербродами перехопив? Постав у шафу, — мама подала йому пачку гречки.
— Мам, а де ключ від гаража?
— Навіщо тобі?
— Велосипед треба забрати.
— А ти уроки зробив? — мама зачинила холодильник і подивилася на нього.
— Зробив, можеш перевірити, — підтвердив він.
— Ключ… — мама оглянула кухню, — Не пам’ятаю. Дочекайся тата, він точно знає, де він.
— Коли він прийде? Опівночі? — сердито вигукнув Максимко. — Хлопці вже давно катаються. Чого взагалі його забирали в гараж? Могли б на балконі. А коли тато прийде, вам буде не до мене. Ви ж і дня не можете прожити без сварок. Набридло, — буркнув він, усвідомлюючи, що сьогодні велосипеда йому не дістати.
Настрій різко зник. Він розвернувся і пішов у свою кімнату, гукнувши дверима.
Останнім часом батько часто затримувався. Він і мама щодня сварилися, кричали один на одного. Максимко не раз чув слово «розлучення».
Він не міг уявити, що вони розійдуться. Так, тато рідко цікавився його життям, вони втрьох давно нікуди не ходили. Якось тато прийшов раніше. За вечерею запитав, як у Максима справи в школі. Той почав розповідати, але швидко замовк, помітивши батькову відсутній погляд. Він не слухав, думаючи про своє.
Тоді мама почала кричати, що батькові байдуже на сина, що він не вихВони посміхнулися один одному, і Максимко зрозумів — іноді варто просто дати близьким шанс поговорити по-справжньому.