«Вона справді гарно виглядає. А я перестав це помічати», — подумав Богдан.
Ранок, як завжди, видався метушливим. Олеся приготувала сніданок, розбудила Софійку. Чоловік зайняв ванну, довелось умивати доньку на кухні. Випадково рушником зіштовхнув зі столу чашку. На шум прибіг Богдан. Олеся попросила подержати Софійку, а сама почала збирати уламки.
— Фу, здається, усе. — Олеся кинулась одягатися.
— Я побігла, а ти відведи Софійку до садочка. У мене сьогодні важливий день, — говорила вона вже з передпокою, застібаючи блискавку на черевиках. — Я презентую свій проект. Якщо все пройде добре, мені довірять керівництво, а це гроші, досвід і рекомендації.
Вона накинула пальто, кинула останній прискіпливий погляд у дзеркало, схопила сумку і вибігла з квартири. Богдан навіть не встиг обуритися.
Він допивав каву з бутербродом, а Софійка стояла поруч і дивилася на нього.
— Теж хочеш?
Донька кивнула.
— Ні, не можна, бо в садочку кашку не їстимеш.
При згадці про кашку Софійка скривилася.
— Я теж багато чого не люблю. Наприклад, як мама втікає з дому. З цим, мабуть, нічого не вдієш. — Богдан поставив порожню чашку у мийку.
Довго натягував на доньку колготки, які постійно перекручувалися. Потім довго шукав рукавички. Вони виявилися на батареї у кухні. Спітнілі й розгублені, вони нарешті вийшли з квартири. Богдан підхопив Софійку на руки і побіг униз сходами.
Віддав виховательці доньку, але та почала щось пояснювати.
— Вибачте, спізнююсь, — перебив він і соромливо вислизнув із роздягальні.
Лише в машині віддихнув вільно. Хвилину приходив до тями після ранкової метушні, потім поїхав на роботу.
Усю дорогу думав, як добре було, коли Олеся сиділа вдома. Він спокійно йшов на роботу і повертався до прибраної квартири, де вже пахло приготованою вечерею. Жодних нервів. А тепер усе на бігу. Ні, так більше не може тривати.
Багато жінок мріяли б опинитися на її місці та сидіти вдома. А їй потрібна самореалізація, кар’єра. Навіщо тоді виходила заміж? Займалася б кар’єрою. Треба переконати Олесю відмовитися від роботи. Хіба їм не вистачає грошей? Богдан вирішив поговорити з дружиною ввечері. Настрій одразу поліпшився.
Робота відволікла від ранкових негараздів. Після обіду прийшов смс від Олесі, що затримується і просить забрати Софійку з садка.
Ось воно. А він планував зайти з друзями до кав’ярні. Так рідко бачаться. Настрій знову впав нижче плинтуса.
Ввечері Богдан смажив картоплю, коли прийшла дружина — радісна, з сяючими очима. Не роздягнувшись, зайшла на кухню.
— Уяви, моя презентація вразила всіх! Мене призначили керівником проекту! Вітаю мене. — Вона піднялася на— Ну що ж, вітаю, — Богдан обійняв дружину, і вони мовчки постояли в обіймах, усвідомлюючи, що справжнє щастя — це знаходити компроміс і підтримувати один одного у будь-яких починаннях.