«Чому кохання йде? Воно ж було, було справжнє. Я була така щаслива, що навколо нічого не бачила. Коханням жила, ним дихала. А прозріла лише тоді, коли він уже змінився. Наївна дурнушка. Сама винувата. Розслабилась, а цього робити не можна було». Оксана дивилась у вікно на гілки дерев, що гойдалися під вітром. Лід на дорогах посипаний піском. Кілька днів без снігу – і подвір’я зчорніло.
«Лише й думала про те, щоб постирати, випрасувати, смачніше нагодувати. А йому захотілось пристрасті, молодого тіла. Криза середнього віку. Помічала ж, що молодиться. Думала, час зупиняє… Цікаво, а вона добре готує? Чи в ресторанах їдять? Боже, про що я думаю? Як же важко. Пройшли місяці, а я досі не заспокоююсь. І ніколи не звикну».
Оксана згадала: «Яке сьогодні число? Чотирнадцяте. Старий Новий рік. А я сиджу вдома, як стара. Досить – приведу себе до ладу, прогуляюсь по магазинам».
Вона поставила в мийку порожню чашку від кави й пішла до ванної. Увімкнула воду, скинула халат і залізла у ванну. Натиснула на важіль, щоб переключити на душ, але той заклинило. Вона рвонула сильніше – важіль зірвався, впав у ванну, а з крана і душового шлангу хлинула вода. Оксана намагалася вимкнути, але даремно.
Довелося вилазити й перекривати труби. Вода припинила литися, але крапала. Оксана не стала вдягати мокрий халат. Роздягнена, знайшла спортивні штани і футболку. «Ось і помилася. Як на зло. Рік новий, а проблеми старі. Скільки разів чоловікові казала, що перемикач заїдає, але йому було не до того…» – бурчала вона, витираючи підлогу.
Потім набрала номер ЖЕКу. Хіба ніхто не чергує? Довгі гудки дратували. Якщо ніхто не візьме, що робити? Чоловікові дзвонити? Ні, вона не буде перед ним унижатись. Раптом у трубці заговорив стомлений жіночий голос:
— Слухаю.
Оксана одразу уявила набряклу від злості жінку, яка втомилася від дзвінків.
— У мене кран у ванній зірвало! — неочікувано крикнула вона.
— Воду перекрили?
— Так.
— У понеділок сантехнік буде.
— Як у понеділок? Два дні без води жити? У мене труби йдуть через ванну, кухню, туалет!
У трубці зітхнули.
— Сантехнік на об’єкті. Як звільниться — зайде. Зараз подзвоню.
— А довго чекати? — Оксана стиснула слухавку, боячись, що жінка покладе. — Вода все одно тече. А якщо труба лусне?
— Жінко, чекайте. Прийде, коли зможе.
Оксана хотіла ще запитати, але почула короткі гудки. «Прийдеться чекати. Боже, за що мені це?» Вона ще трохи лаяла колишнього, який кинув її зі старими трубами. Та що з того?
По телевізору йшов серіал. Оксана так захопилась, що забула про кран. А коли почула дзвінок у двері, не одразу зрозуміла, хто це. Подивилася на годинник — чекала лише годину двадцять. Швидко.
Відчинила. На порозі стояв гарно вдягнений чоловік років шестидесяти, сивий, з приємною усмішкою.
— Сантехніка викликали?
— Ви… сантехнік? — Оксана насторожилась.
— Не схожий? — Він усміхнувся, і біля очей розбіглися зморшки.
— Не дуже. Вони зазвичай такі… — вона невиразно махнула рукою.
— Ви праві. Я не сантехнік. Але кран поправити можу.
— А ви… хто?
— Сусід його. Він так добре відзначив Старий Новий рік, що не в стані працювати. Дружина попросила замінити — інакше звільнять. Вона інвалід, дітей двоє. — Чоловік замовк, чекаючи запрошення увійти, але Оксана не поспішала. — Ну то як, чекатимете до понеділка чи покажете, що трапилось?
— Так, заходьте. — Вона відступила.
Чоловік поставив на підлогу пошарпану сумку з інструментами, пройшов у ванну.
— Воду перекрили? Добре. — Подивився на змішувач. — Потрібен новий перемикач. Але змішувач старий, заіржавілий. Надовго не вистачить. Краще новий поставити.
— Вам видніше, — приглушено сказала Оксана.
— Не хвилюйтесь, все зроблю. Зараз схожу в магазин, куплю.
— Дорого? — вона почала згадувати, скільки грошей у гаманці.
— Чек принесу. Не турбуйтесь.
— Гаразд, — без ентузіазму погодилася вона.
— Сумку залишу?
Він вийшов.
«Може, варто було до понеділка почекати?» — подумала Оксана. Два дні без води? Ні. Вона встигла закип’ятити чайник, коли знову подзвонили у двері. На порозі стояв запітнілий чоловік.
— Бачите, як я швидко. — Він одразу пройшов у ванну.
Оксана пішла на кухню, дивилася у вікно. «Треба буде запропонувати чаю. Людина постаралася…»
— Готово, перевірте, — почула вона ззаду.
Оксана обернулась. Сантехнік усміхався.
Вона уважно оглянула ванну. Чекала безладу, але все було чисто. Новий кран блищав. Вона ввімкнула воду – струя била сильно, перемикач працював легко.
— Все добре! —Вони пили каву на його кухні, сміялися про щось незначне, і раптом Оксана зрозуміла, що більше не пам’ятає, коли востаннє почувала себе такою легкою.