Мій Ангел
Оксана вперто скидала дзвінок, а Максим дзвонив знову і знову.
— Оксано, відповідай. Скільки можна? — У кімнату заглянула Мар’яна. — Або вимкни телефон, якщо не хочеш розмовляти. — Вона з силою захлопнула двері.
Оксана вимкнула телефон і кинула його на протилежний кінець дивану. Вона б зробила це давно, але чекала дзвінка від Андрія. Він обіцяв подзвонити, але минали дні, а він мовчав. А от з Максимом вона більше не хотіла спілкуватися, тим більше — бачити його. Заради нього вона вилізла із своєї мушлі, куди сховалася після смерті батьків. А він так цинічно зрадив її…
***
На вулиці був сильний ожеледь. Батьки їхали від бабусі. Раптом із провулка вилетів позашляховик. П’яний водій на слизькій дорозі не впорався з керуванням, машину занесло, і вона врізалася в авто батьків. Мати померла на місці, а батько — у лікарні.
Минув рівно рік. Раніше Оксана любила Новий рік, із нетерпінням його чекала. А тепер думала про нього з жахом. Він асоціювався зі смертю батьків, нагадував про втрату й нескінченний біль.
Вона не пам’ятала, як змогла закінчити перший курс університету, як взагалі пережила втрату мами та тата. До неї переїхала тітка Мар’яна, сестра батька. Вона розлучилася з чоловіком, тому що не могла мати дітей — ще у школі зробила невдалий аборт.
— Називай мене просто на ім’я. А то почуваюся старою тіткою, — одразу попросила вона Оксану.
Але Мар’яна не змогла замінити маму й тата. І подругами вони з Оксаною не стали. Мар’яна шукала себе, намагалася влаштувати особисте життя, знайомилася з чоловіками, ходила на побачення.
Оксана не збиралася зустрічати Новий рік. Просто ляже спати й нікуди не піде. Але Максим умовив її піти на день народження до свого друга за два дні до свята.
— У мене є дівчина, а я з нею нікуди не ходжу. Ну що я там робитиму сам? Усі прийдуть парами. Це ж не Новий рік, а день народження. Будь ласка, підемо. Треба повертатися до життя. Гадаю, і твоїй мамі не сподобалося б, що ти сидиш вдома, — переконував він.
Останній аргумент зламав опір Оксани, і вона погодилася. Вона надягла ту саму сукню, яку вони з мамою купили спеціально на минулий Новий рік, але тоді Оксана не встигла її вдягнути.
— Ти будеш найгарніша, — сказала тоді мама.
Сукня справді дуже їй пасувала.
Мар’яна окинула її прискіпливим поглядом.
— Поки ми живемо разом, я заміж не вийду. Хто на мене подивиться, якщо поруч така молоденька красуня. — Вона зітхнула. — А не надто відкрита сукня? Постривай-но. — Мар’яна пішла в іншу кімнату й незабаром повернулася з тоненькою хусткою. Вона була на відтінок темніша за сукню, доповнювала її.
«Мамі б сподобалося», — подумала Оксана.
— Так краще, — із задоволенням сказала Мар’яна. — Можна накинути на плечі, якщо стане холодно.
Вони з Максимом довго їхали на таксі. Коли увійшли в квартиру, вечірка вже почалася. Именинник присвистнув, побачивши Оксану.
— Тепер розумію, чого ти так довго ховав від нас свою дівчину. Дивись, а то відберу, — жартівливо сказав він і погрозив Максимові пальцем.
Окрім Максима, Оксана нікого не знала на вечірці. Поки він був поруч, вона не хвилювалася. Але потім почали танцювати. Її запросив якийсь хлопець. Коли затихла музика, Максима в кімнаті не було.
Оксана відразу почулася не в своїй тарілці серед незнайомих. Вона пішла шукати друга. Проходячи повз передпокій, помітила, що вхідні двері не зачинено. Вийшовши з квартири, вона побачила на сходах Максима. Він стояв на сходовому майданчику й самозабутньо цілувався з якоюсь дівчиною, ніби вони зустрілися після довгої розлуки. Вони так захопилися, що нічого не помічали навколо.
Оксана відчула нудоту. Що робити? Залишатися далі тут вона не могла. Повернулася в квартиру,