«Чому входить кохання? Адже ж було, було… Я була така щаслива, що нічого не помічала навколо. Жила ним одним. І прогляділа, коли він змінився. Наївна дурнува. Тобі ж і треба. Розслабилася. А розслаблятися не можна було». Мар’яна дивилася у вікно на гілки дерев, що гойдалися від вітру. Лід на дорогах присипаний піском. Кілька днів без снігу – і двір потемнів.
«Лише й думала про те, щоб постирати, прасувати, приготувати щось смачненьке. А йому захотілося пристрасті, молодого тіла. Криза середнього віку. Адже ж помічала, що молодшається. Гадала, що хоче зупинити час… Цікаво, а вона добре готує? Чи вони ходять у ресторани? Господи, про що я думаю? Як важко. Пройшли місяці, а я все не можу заспокоїтися. І ніколи не звикну».
Яке сьогодні число? – Мар’яна задумалася. – Здається, чотирнадцяте. Старий Новий рік. А я сиджу вдома, як стара. Вирішила: зараз приведу себе до ладу і пройдуся по магазинам».
Вона поставила у мийку порожню чашку від кави й пішла у ванну. Увімкнула воду, скинула халат і стала під душ. Натиснула на важіль, щоб переключити воду, але його заклинило. Мар’яна натиснула сильніше – важіль зірвався, впав у ванну, а з крана й душа хлинула вода. Вона намагалася вимкнути, але марно.
Вилізти з ванни й перекрити воду – єдиний вихід. Вода перестала бурхати, але продовжувала капати. Мар’яна не стала вдягати мокрий халат. Роздягнена пішла у кімнату, знайшла штани та футболку. «От і помилася. На лихо все. Рік новий, а клопоти старі. Скільки разів казала чоловікові, що перемикач підводить, але йому було не до того…» – бурчала вона, витираючи воду з підлоги.
Потім набрала номер ЖЕКу. Має ж хтось чергувати на екстрений випадок. Довгі гудки дратували. Якщо ніхто не візьме, що робити? Чоловікові дзвонити? Ні, унижатися не буде. Раптом у трубці пролунав стомлений жіночий голос:
– Слухаю.
Мар’яна одразу уявила сердиту товсту жінку, виснажену дзвінками.
– У мене зірвало кран у ванній! – несподівано скрикнула вона.
– Воду перекрили? – запитали з того боку.
– Так.
– У понеділок сантехнік прийде, – відповіла чергова.
– Як у понеділок? Два дні без води жити? У мене труби йдуть через ванну, кухню і туалет!
У трубці невдоволено зітхнули.
– Сантехнік на об’єкті. Як звільниться – прийде. Зараз подзвоню.
– А довго чекати? – крикнула Мар’яна, боячись, що тітка повісить. – Вода все одно тече. А якщо труба лусне?
– Жінко, чекайте. Прийде, коли звільниться.
Вона хотіла ще щось спитати, але почула короткі гудки. «Довелося чекати. Господи, за що мені це?» Ще трохи лаяла чоловіка, що кинув її зі старими кранами. Та й що з того?
По телевізору йшов серіал. Незабаром Мар’яна так ним захопилася, що забула про воду. І коли подзвонили у двері, вона не одразу згадала, кого чекає. Подивилася на годинник – лише година двадцять минула. Швидко.
Відчинила. На порозі стояв презентабельний чоловік років шістдесяти, сивий, досить акуратно одягнений.
– Сантехніка викликали? – запитав він.
– Ви сантехнік? – недовірливо спитала Мар’яна.
– Не схожий? – він усміхнувся, і від куточків очей розбіглися зморшки.
– Не дуже. Вони зазвичай такі… – вона зробила рукою невиразний жест.
– Ну, ви праві. Я не сантехнік. Але кран пофіксую.
– А… ви хто? – не вгамовувалася Мар’яна.
– Сусід його. Він так добре відсвяткував Старий Новий рік, що не в стані працювати. Дружина попросила замінити, а то звільнять. Вона інвалід, діти на плечах… – чоловік замовк, чекаючи запрошення, але вона не поспішала. – Ну що, будете чекати до понеділка чи поОднак серце не обдуриш — і коли вона обернулась, щоб поставити чайник, то відчула, як щось тепле і давно забуте повертається до неї, наче перший сніг на порозі весни.