Зустрічай незнайомця, матусю

Снилося Мар’яні дуже ясний, мрячний сон. Прокинулася вона пізно, не спішачи, бо вже сім років як на пенсії, доглядати нікого. Ліг би ще, та на душі неспокійно, мов хто шепоче.

Підвелася, прибралася, поставила чайник, глянула у вікно. Над сусіднім будинком небо палало, як полум’я. Значить, після двох тижнів відлиги нарешті підмерзло. «Добре. Вип’ю чаю та сбігаю в магазин», — подумала Мар’яна й зняла з плити кипучу воду.

Чай розігрів тіло. Вона була тонкою та крихкою, навіть після народження сина не потовстіла. А чоловік був кремезний. Кликав її ласкаво — Мрійко, Мар’ясенько. Та його не було вже десять років.

Тільки піднесла чашку — різкий дзвінок у двері. Від несподіванки рука здригнулася, окріп обпік тонку шкіру з плямами. «Ось воно… Печія не брехала». Не встигла й думки звести, як дзвінок повторився.

Подула на руку й пішла відчиняти, бурмочучи: «Хто це так рано?». І не відразу зрозуміла, що висока постать у зім’ятому одязі — це її син. «Як же він змінився», — аж захлипнула вона. Олесь, напевно, теж здивувався, побачивши постарілу матір.

— Зустрічай гостя, мамо, — проговорив він, наче прокинувшись.

— Олесю, це ти? Чому не попередив? — Вона припала до його грудей, а він незграбно обняв її одною рукою.

Від нього пахло дорогою, несвіжим одягом і ще чимось недобрим. Вона відійшла, придивилася. Замітила неохайну щетину, набряклу пику, заплакані очі.

— Ти один? А де Оля, донечка? — спитала Мар’яна.

— А мені самому тобі нерадісно? — Олесь дивився крізь неї.

— З подиву й розуму зійшла, — відступила, даючи йому пройти. — Заходь, роздягайся.

Він переступив поріг, поставив на підлогу спортивну сумку, окинув оком передпокій.

— Я вдома. Нічого не змінилось.

— У відпустку приїхав? Серед зими? — Мар’яна не відводила очей від сумки.

— Пізніше, мамо. Втомився.

— Так, так, звісно. Чай якраз гарячий.

Олесь сів на кухні, розвалившись, зайнявши всю просторонь. Вона поставила перед ним чашку.

— Може, з дороги хочеш їсти? Є борщ.

— Давай, — кинОлесь швидко з’їв борщ, не піднімаючи очей, а Мар’яна вже знала — це лише початок довгої, важкої ночі.

Оцініть статтю
Соняшник
Зустрічай незнайомця, матусю