У сні, де логіка пливе, як Дніпро вночі, з’являється візія жінки, що втрачає себе між чужими бажаннями.
«Коли тобі треба мало — тобі дають мало. Спочатку ти економиш на собі, а потім усі економлять на тобі…»
Ці слова нагадують вислів Еріха Марії Ремарка: «Жінка, що береже кожну копійку на собі, викликає в чоловіків лише одне бажання — берегти її ще більше!»
Спочатку ми відмовляємо собі, а потім життя відмовляє нам.
Скромність, вихованість і доброта — якості, що так гарно співаються в романах, — там вони й залишаються. У реальності ж вони стають мішенню для тих, хто вміє цим користуватися. Не кожна світла риса приносить добро: коли поряд з чесною людиною стоїть безсовісна, доброта обертається на користь зла.
Той, хто добрий і скромний, мусить вміти розпізнавати людей, щоб не стати їхньою маріонеткою. Але для цього спершу треба запитати себе: чому жінки так часто забувають про себе? Чого вони за це отримують?
Ніхто не подякує вам за вашу ощадливість до власного життя. Ідеться не лише про гроші — жінки жертвують сном заради інших, стискають власні мрії, щоб хтось інший міг розпрямити крила. Так вони продають власні дні за дрібнички.
Люди звикають: коли тобі небагато треба — тобі дають мінімум. Спочатку ти економиш на собі, потім світ починає економити на тобі. Від такого життя жінки втомлюються й втрачають себе. Коли вона питає долю, чому в її світі немає місця для неї самої — у відповідь лишається тиша.
Ніхто не подякує вам за ваше виснаження, за те, що ви втратили радість, що вам боляче. Ні ви, ні інші.
Погані звички ведуть до поганого життя:
– Добрі звички не завжди приносять щастя, але погані — гарантовано приведуть до страждань. Звичка недолюблювати себе з’являється разом із коханими: дітьми чи партнером. Всесвіт перелаштовується — тепер ви вже не центр власного життя. Мати готова віддати все заради дитини. Закохана жінка жертвує часом, комфортом, мріями — лише б бути поруч. Діти звикають, що ви віддаєте себе. Кохані вважають це нормою. Ви самі навчили їх такому життю.
Що станеться, якщо жінка вирішить повернути себе? Її близькі розлютяться. Так-так, ніхто не скаже: «Дякую, що стільки років віддавала нам себе! Тепер наша черга». Натомість почуєте гнів: як смієте забирати те, що колись отримували без зайвих питань?
Якщо боятися цього гніву — пройдуть роки, а потім раптом проллється: «Куди поділося моє життя?» Щоб ваші дні не зникли за чужими тінями — не економте на собі. Кожен має право на власне щастя.
Невпевненість знищила мільйони можливостей:
– Що означає економити на собі? Це думати, що ви не варті посади, про яку мрієте. Що навчитися танцювати чи малювати — неможливо, адже навколо стільки талантів. Що інші жінки кращі, бо в них тонкіші носи чи густіше волосся.
Економити на собі — означає звикнути до маленького і не сміти мріяти про більше. Ця звичка вирощує страх відмови: якщо щось не вийшло — це не привід опускати планку.
Це звичка, яка не дозволяє йти за своїм щастям, бо воно здається далеким і недосяжним.
Не економте на годинах, присвячених собі. На книгах, що запалюють душу. На дрібницях, які любові. Час, прожитий із задоволенням, — це не витрачений час, а накопичена енергія.
Іноді здається, що люди вірять у своє безсмертя: вони чекають, поки щастя впаде з неба, порівнюють себе з іншими, відкладають на потім, економлячи на власних бажаннях.
Не обмежуйте себе. Не порівнюйте з іншими. Якби я порівнював себе з іншими письменниками — я б почав шкодувати паперу й чорнила, бо вважав би себе недостойним їх.
© Еріх Марія Ремарк.