Діти перестали мене кликати до онуки, найняли потай няню, щоб зі мною не стикатися.
Рідна донька не хоче спілкуватися. Навіть трубку не бере, коли я дзвоню. Вона впевнена, що я довела їхню сім’ю до розлучення. Хоча я ні в чому не винна — сама ж просила допомоги.
Олена вийшла заміж у 18 років. Познайомилася з Андрієм, як тільки той повернувся зі служби. Ось і закрутилося кохання. Вона одразу кинула навчання, пішла по нахилу, а мої поради навіть слухати не хотіла. Зятя довелося прихистити в себе, щоб не відправляти їх на орендоване житло. Спочатку все було добре, і навіть після весілля ми жили мирно. Потім донька завагітніла і почала до мене чіплятися — мовляв, я готую, а їй від запахів погано. Я наполягла, щоб вони з’їхали.
Із родичами ми домовилися зкинутися на житло для молодих, бо розуміли — самі вони не потягнуть. Я намагалася додзвонитися батькові доньки, думала, він якось допоможе з квартирою. А він відповів, що аліменти сплатив і більше нічим не зобов’язаний.
Коли донька народила, я їй дуже допомагала. Весь вільний час проводила з онукою, щоб молода мама могла відпочивати. Незабаром Олена почала симулювати, навіть вигадувала хвороби, аби звалювати на мене всі турботи.
Я часто відпускала їх на побачення — у кіно чи кафе, вони навіть їздили удвох у відпустку на десять днів. Мені подобалося доглядати за онукою, тож проблем не було. Звичайно, дуже втомлювалася, але що не зробиш заради щастя доньки?
Коли вони повернулися з подорожі, я запропонувала зятю зробити ремонт. Він же тільки лежав після роботи, хоча графік у нього вільний. Я привезла будматеріали і забрала онуку до себе на два тижні. Ще й бригаду робітників їм організувала, щоб Андрій особливо не напружувався. А потім на мене ж і посипалися звинувачення. Мовляв, йому не сподобалося, що я все вирішую. А що робити, якщо від нього ніякої ініціативи?
Після ремонту наші стосунки зійшли на нуль. Діти перестали запрошувати мене, найняли няню, щоб я не лізла. Я, звичайно, образилася, але на ювілей скликала всіх родичів. Прийшли лише донька з онукою. А зять навіть по телефону не привітав. Тоді мені стало так боляче. Я ж їм допомагала, ремонт оплатила… Невже я заслужила таке ставлення?
Зять накричав на мене, сказав, що набридла зі своїми наказами. Мовляв, він господар у своєму домі, і бачити мене там не хоче.
Не знаю, можливо, я й перестаралася з допомогою, але ж хотіла як краще. Тепер донька постійно свариться з чоловіком і звинувачує в цьому мене. Плаче в трубку, вимовляє докори. Виявилося, зять вже про розлучення заговорив. Мені онуку взагалі не показують, навіть голосу по телефону не дають послухати.
Я ж жила ними… Що мені тепер робити? Чому вони мене так ненавидять?