Колишня свекруха не дає мені життя
Колишній чоловік давно живе своїм життям і виховує нову дитину, а його мати досі не дає мені спокою. Якщо вірити її словам, вона просто піклується про онучку. Краще б стежила, щоб її синчако вчасно платив аліменти.
Прожили ми з Олегом шість років разом. Це був пекло. Я тікала від нього, не боячись залишитися самітною з малою дитиною. Хоч як мене не умовляли родичі, що дитині потрібен батько, я знала — більше не витримаю його гулянки та пиятики.
Марія Іванівна ніколи мене не поважала. Та після розлучення раптом почала пильно стежити за мною, прикриваючись турботою про онуку. Гадаю, їй страшно бути самотньою в старості — хто ж їй і склянку води подасть?
— Що ти видумуєш? Він же не б’є тебе, гроші в хату носить. Нормальний мужик, — приговорювала свекруха.
Ну так, треба триматися за чоловіка, який лише іноді п’є. Авжеж. Я знала, що сперечатися безглуздо, тому просто ігнорувала її. На аліменти теж не подавала — щоб колишній пізніше не ліз у життя дочки. Хоча він і обіцяв допомагати. На жаль, слова так і залишились словами.
Через півроку колишній одружився знову. Звістка про очікувану дитину чомусь не порадувала свекруху. Вона почала ще пильніше стежити за мною, намагаючись звести нас із сином. Заходила без попередження — мовляв, має повне право бачити онуку.
А раніше чого вона так не цікавилась нею? Мені відразу стало зрозуміло — вона просто вивчає мою ситуацію.
Після розлучення я почала життя з чистого аркуша. Раніше я не відходила від плити та віника, не бачилася з подругами й не виходила далі дитячого майданчика. А тепер я знаходжу час для себе. У вихідні ми з батьками їздимо на дачу, ходимо в кіно та зоопарк.
— Годі тягати дитину скрізь. Нехай вчиться хазяйнувати, — дорікала мені колишня свекруха.
— У вихідні ми відпочиваємо. Доньці цікаво, а ваші каструлі почекають.
Вона вважала, що я маю сидіти вдома й сумувати за колишнім. Ще й восьмирічну дівчинку вчити готувати та прибирати? Нащо? Дитина має насолоджуватися дитинством — дорослих клопотів ще вистачить. Вона збирає іграшки, розкладає речі, вміє сервірувати стіл — для її віку цього достатньо.
— Ти господарка абияка, і донька твоя такою буде, — коментувала свекруха.
Одного разу я забула викинути стару зубну щітку, а нову поставила в склянку. Родичка одразу вирішила, що я приводжу до хати чоловіків і розважаюся при дитині. Навіть не стала їй пояснювати — я доросла жінка і можу робити, що хочу.
— Не маєш права влаштовувати особисте життя, бо ти мати. Думай про дитину, а не про чоловіків! — кричала вона на весь під’їзд.
— А чому твоєму синочку можна? Він уже нову дитинку зробив!
— Ти сама його кинула, а хороші чоловіки на дорозі не валяються.
Я попросила більше не приходити до нас і не нервувати мене. Якщо хоче погуляти з онукою — зустрінемося в парку. А в хату дорога закрита. Тепер вона лютує й погрожує органами опіки. Та мені боятися нічого — я гарна мати, що б там колишня свекруха не вигадувала.