**Любовь крізь ненависть**
Катерина Михайлівна стояла біля вікна й дивилася, як її сусідка Софія розвішує білизну у дворі. Кожен рух тієї здавався їй навмисне повільним, ніби Соня спеціально тягнула час, аби довше постояти перед чужими вікнами.
— Ось знову ця зайця вирядилася, — пробурмотіла Катерина Михайлівна, стискаючи край фіранки. — Мабуть, думає, що всі на неї витріщаться.
Софія Олегівна тим часом розвішувала прані простирадла, наспівуючи щось під ніс. Вона була на три роки молодша за Катерину, але виглядала на свої п’ятдесят вісім як на сорок. Зачіска завжди аккуратна, сукні випрасувані, туфлі начищені. І ця її манера триматися — пряма спина, піднятий підборідок — бісила Катерину Михайлівну до зубівного скреготу.
Сусідки жили поряді вже більше двадцяти років, і увесь цей час між ними тліла якась непотрібна ворожнеча. Почалося з дурниці — одного разу Софія помітила, що Катерина неправильно саджає левкої в палісаднику. Порадила, як краще. Катерина сприйняла це як нахабне втручання у свої справи.
— Я сама знаю, як квіти саджати! — відірвалась вона тоді. — Не навчайте мене жити!
— Та я просто хотіла допомогти, — зніяковіло відповіла Софія. — У мене такі самі росли на дачі, дуже гарні були.
— Не треба мені вашої допомоги! — відрізала Катерина й демонстративно відвернулась.
З того часу вони віталися крізь зуби, а частіше й взагалі робили вигляд, що не помічають одна одну. Катерина Михайлівна бачила у кожному вчинку сусідки прихований підступ чи бажання її принизити. Якщо Софія купувала нову сумочку, то Катерині ввижалося, що та хизується. Якщо пекла пироги, запах яких розносився по всьому під’їзду, — то це, мовляв, спеціально, аби всі бачили, яка вона хазяйка.
— Мам, ну що ти до неї чіпляєшся? — питала Катеринина донька Наталка, коли приїжджала в гості. — Нормальна жінка, що ти в ній такого поганого знаходиш?
— Ти її не знаєш, — похмуро відповідала Катерина Михайлівна. — Вона тільки зовні така порядн— Та ми ж, мабуть, завжди одна одну любили, — промовила одного разу Софія, коли вони сиділи на лавочці біля квітучих нагідок і дивилися, як сонце ховається за хмарами.