Галина не могла терпіти свого зятя. Деревенський мужик, який і не чув про нормальні манери, працював водієм-експедитором, а по вечорах сидів за гралами в компютер. Вона зробила все можливе, щоб уберегти Тетянку від такого чоловіка, але той використав найзвичноший, але ефективний спосіб зробив дочці дітка.
Тут уж діяти не було Галина вдоволь подивилася телесеріал і чудово розуміла, що відправиш дочку зараз на аборт, після будеш мати й внука, й дочку взагалі. Пришлось швидко видати заміж. Цей умник ще хотів Тетяночку в квартирку сипати, ішь що здумав! Поселила їх Галина поруч себе, навіть кімнату просторішу виділила.
Дочко, а чого цей твій опять в танки грає? недобре ворковала Галина. Ти цілий день з дитиною, дав би тобі відпочити!
Мамо, він стресс так викидає. Зараз поigrate і йде Юліко спати класти, тупченула дочка. Не треба до нього жорстко ставитись.
Нє, не такий він і поганий, цей Вадим. Галина з десятьох років вдова і щойно прийняла, що сама лампочки в дому міняти потрібно. А він і дверці в кухні виправив, і водорогів мідних поставив, не говоряч уже про всю іншу майстерню. Але краще жити з шафами, які не закриваються, ніж здаватись на те, що дочка буде триматись такого зміїна, який заворотив перед тримати квартиру. Ще майстру у Тетяни пошкодив Галина завжди мріяла стати балериною, але не вийшло, а дочка мала чудовий талан. А тепер, після декрету, їй тільки і залишилось якесь вчителівство в культурному будинку. Нє, поганий це Вадим, дуже поганий.
А зять, здавалось, і не помічав її недоволення. Ходить, мамою кличе, воно, додому йшов.
Мамо, як ви добре їсте! хвалив її страви. Галині дерево б пішло захотіти, щоб сказати йому, що в тарелці дочки котлета істинно смачніше туди як ішло, так вставляли чисте мясо, а його курячі крихти й свіжий хліб.
Відомо, що інші за компютером не просто так сидять, а карбух вично зараблюють, однажди нестимового заявила Галина, наливаючи суп дочці густіший, зятю більш вяжучий. Гляньте, у сусідки Катерини син програє гроши.
А я також на програв отримав, відказав Вадим, грибочок від неруйного хлібка, який щирий дбав з тещею, як морськовику зуби одкидає, щоб говорити в повному роті!
І чого ж, не попав? засміялася Галина.
А чого не, попав, перебив Вадим. А вчитись не став відніс.
Прогулював, кивнула Галина. По танки маняв.
Ну, мамо! втрутилася Тетяна. Вадик ночами пробігає, жити треба в чомусь. Я йому кажу, щоб знову до науки відніс, а він навіть не думає.
Поріч це голова думати, а не баранку крутити, додала Галина.
Дочка наоманом махнула, і Галина виправдано відступила до свого вітальні.
Але гільше самого зятя, Галина не могла терпіти його родню, яких бачила раз, на весіллі, і цього їй задбало. Тож як тільки Вадим, унизь поглядов вліт, сказав Галині, що до них на день приїдять родичі, вона майже моментально відновила свиню.
Нехай в готелі ночують, ледве вимовила вона.
Да я їм також сказав, проговорив Вадим. Але на вечерю вони захочуть назавтра, порозмовити краще.
Галина щойно збиралася заявити, що цього і не дбати, як за звичаєм втрутилася Тетяна:
Ой, як гарно! Я пиріжки поспечу, курячий рулет, а ти, мамо, власноручний борщ!
Галина зітхнула ну як вона може засмутити дочку? Молоко ще й погниє
Ла-да, пробурчала вона. Нехай їдуть.
Як припускалася Галина, гості виявилися гучними і жорсткими, нічого з собою не принесли, навіть подарунку внучку, і все наразивалися, що бікві в готелі ціни як у рибков, а квартира у них, о, як просторша.
На вечері мати Вадима, дивлячись, як Галина йому виращує борщ, різко вийна:
Теща, ви ему дармоїду багато не کарайте! Він їсть як втратив свій розум. Мало не з дитячого будинку забрали, відтак тільки й харчуйся. І ніколи не думав, що сестер своїх зїдає!
Галина змішалася і перевела погляд з Вадами на тещу, а потім на дочку. З усього того, вона помітила, що дочка і вона вперше таку розмову чула.
Ти мені про це не казав, здивувалася Тетяна.
Тож, залиться свідка. Неблагодарний він! Мало не виховали, кістку хліба від серця відирали, а він сам і училися захотів. Ну, ми швидко з нього бридкість виводили. Нагадували, скільки в нього грошей цілилось, а нам ще дочки виристи. Робітна пошова, весь той шлях вибрали, нову дочку повчили, а тепер другу приїхали підключити.
Ночувати гостей Галина не залишала. Чекала, коли Тетяна піде на Юлю укріпити, і підбігла до зятя.
Так, що значить, вчитись виключив рішення через те, що пробіг? вона незадружньо махнула рукою в бік дверей.
Мамо, не думайте про них погано, попросив Вадим. Вони мене прийняли, старину дали, годували я до того цілком не їв так смачно! він замовк і мовив. Ну, як чесно, ви й смачніше, ви так добре для мене все готуєте!
А вчитись сам не хотів? нервово спитала Галина.
Да хотів я, хотів, мовив Вадим. Але спочатку сестру треба було вчити, а тепер у мене Тетянко з Юлєю їхнє живе завіт постійно треба носити.
Поріч, вимовила Галина і пішла до свого кімнат.
З того часу котлети в тарелці зятя стали такі самі, як у Тетянки. А через тиждень Галина з безтурботним виглядом, ніби про себе мимоходом сказала:
Вадим, я узгодила, тебе приймуть до нас адміном. Компютери ти знати справляти?
Справляю, приглух він.
Так і добре. Ставка така, а часу більше. Тож у мене одне умову
Я погоджуюся, перебив її Вадим. На все погоджуюся!
Ти себе віднови і не здавайся, кінчила Галина.
Тетяна обійшла мами й з любовю вимовила:
Мамо, ти в мене просто найдобріша!
А їжі ви ще смачніше стали готувати, визнав Вадим.
Галина плечема жбурнала й зробила вигляд, що нічого не сталося. Нє, не такий він і поганий, цей Вадим…
“Прощай, горе”.
Терпіння на межі: незручна ситуація з родичем