Ключ клацнув у замку, і Оксана, намагаючись не шуміти, прокралася у квартиру. У передпокої було темно, тільки з кухні пробивався тонкий промінь світла. Батьки знову не спали, хоча вже давно пізня година. Останнім часом це стало звичкою довгі нічні розмови за закритими дверима. Зазвичай тихі, але іноді вони переходили у приглушену суперечку.
Оксана зняла туфлі, поставила сумку з ноутбуком на полицю й непомітно пройшла до своєї кімнати. Їй не хотілося пояснювати, чому вона затрималася, хоча причина була поважна проект на роботі ніяк не сходився, а дедлайни настирливо підганяли.
Крізь стіну лунали приглушені голоси.
Ні, Ігорю, я так більше не можу, мама говорила тихо, але в її голосі відчувалося роздратування. Ти ж обіцяв ще минулого місяця.
Наталко, зрозумій, зараз не час, батько, судячи з усього, знову виправдовувався.
Оксана зітхнула. У останній час батьки постійно про щось сперечалися, але при ній робили вигляд, що все гаразд. Ну що ж, їм уже за пятдесят, вона давно виросла, але все одно неприємно усвідомлювати, що у їхніх стосунках щось не так.
Вона роздяглася, умилася й залізла під ковдру, але сон не йшов. Думки кружляли навколо одного й того ж. Брат Оксани, Тарас, жив окремо, у іншому місті, і рідко приїжджав. Якщо батьки вирішать розлучитися хто з ким залишиться? Кому дістанеться квартира? І чому вони приховують свої проблеми?
Голоси за стіною не вщухали. Оксана потягнулася до тумбочки й намацала навушники хотілося заглушити чужі таємниці музикою. Рука зачепила телефон, і він упав на килим. Піднімаючи його, Оксана випадково відкрила диктофон. Палець застиг над екраном.
А що, якщо… записати їхню розмову? Просто щоб дізнатися, що відбувається, а не здогадуватися. Адже якщо вона спитає прямо, вони напевно відмахнуться, скажуть, що все в порядку.
Совість кольнула неприємним холодом. Підслуховувати недобре, тим більше записувати. Але з іншого боку це її батьки, її родина. Вона має право знати, якщо щось серйозне.
Наважившись, Оксана увімкнула диктофон, поклала телефон на тумбочку ближче до стіни й накрилася ковдрою з головою.
Вранці, збираючись на роботу, вона помітила, що й батько, і мама виглядають невиспаними. За сніданком вони майже не розмовляли, лише обмінювалися дежурними фразами.
Ти пізно повернулася вчора, помітила мама, наливаючи чай. Знову затрималася в офісі?
Так, проект допилювали, кивнула Оксана. А ви чому не спали?
Та так, кіно дивилися, відмахнулася мама, навіть не глянувши на доньку.
Батько втопився у газеті й зробив вигляд, що дуже захоплений статтею.
Сьогодні не чекай мене на вечерю, сказав він, не піднімаючи очей. Переговори з клієнтами, можу затриматися.
Мама стиснула губи, але промовчала.
Усю дорогу до офісу Оксана боролася зі спокусою прослухати нічний запис. Але в метро було занадто людно, та й соромно якось. Вирішила відкласти до вечора.
День тягнувся нескінченно. Нарешті, повернувшись додому, Оксана виявила, що мами нема записка повідомляла, що вона пішла до подруги й повернеться пізно. Батько, як і обіцяв, затримувався на роботі. Ідеальний момент.
Забравшись із ногами на диван і загорнувшись у плед, Оксана натиснула кнопку відтворення.
Спочатку були чутні лише уривки фраз, потім запис став чіткішим.
…скажемо Оксані? голос батька звучав стурбовано.
Не знаю, зітхнула мама. Боюся, вона не зрозуміє. Адже минуло стільки років.
Але вона має право знати.
Звісно має, але як пояснити, чому ми стільки років мовчали?
Оксана завмерла. Про що вони? Яку правду від неї приховують?
А памятаєш, як усе починалося? раптом спитав батько, і в його голосі промайнула усмішка.
Ще б, усміхнулася мама. Я думала, це ненадовго, а виявилося на все життя.
Зате яке життя вийшло, хмикнув батько. Хоч часом було непросто.
Особливо коли зявилася Оксана.
Серце дівчини стислося. Що означає «особливо»? Вона була небажаною дитиною? Чи справа в чомусь іншому?
Але ми впоралися, продовжив батько. І вона виросла чудовою.
Так, у маминому голосі звучала гордість, й Оксана трохи розслабІ коли вони всі разом зайшли в той старий будинок у селі, Оксана нарешті відчула, що знайшла те, чого навіть не шукала.