Двері тихенько відчинилися, і Оксана, намагаючись не шуміти, прокралася у квартиру. У передпокої було темно, лише з кухні пробивалася тонка смужка світла. Батьки знову не спали, хоча година вже давно перевалила за північ. Останнім часом це стало звичкою довгі нічні розмови за закритими дверима. Зазвичай тихі, але іноді вони переходили у приглушену суперечку.
Оксана зняла туфлі, поклала сумку з ноутбуком на тумбочку й непомітно пройшла до своєї кімнати. Їй не хотілось пояснювати, чому вона затрималася, хоча причина була поважна проект на роботі ніяк не клеївся, а строки підганяли.
Крізь стіну чулися приглушені голоси.
Ні, Василю, я так більше не можу, мама говорила тихо, але в голосі відчувалося роздратування. Ти ж обіцяв ще минулого місяця.
Лесю, розумій, зараз не час, батько, схоже, знову виправдовувався.
Оксана зітхнула. Останнім часом батьки постійно про щось сперечалися, але при ній робили вигляд, що все гаразд. Звісно, їм уже за пятдесят, вона давно виросла, але все одно неприємно усвідомлювати, що у їхніх стосунках щось не так.
Вона роздягнулася, умилася й лігла під ковдру, але сон не йшов. Думки кружляли навколо одного й того самого. Брат Оксани, Микола, жив окремо, у іншому місті, і рідко приїздив. Якщо батьки вирішать розлучитися хто з ким залишиться? Кому дістанеться квартира? І чому вони приховують свої проблеми?
Голоси за стіною не втихали. Оксана простягнула руку до тумбочки й намацала навушники хотілося заглушити чужі таємниці музикою. Рука зачепила телефон, і той упав на килим. Піднімаючи його, Оксана випадково відкрила диктофон. Палець замер над екраном.
А що, якщо… записати їхню розмову? Просто щоб дізнатися, що відбувається, а не гадати. Адже якщо вона спитає прямо, вони точно відмахнуться, скажуть, що все гаразд.
Совість колола неприємним холодком. Підслуховувати негарно, тим більше записувати. Але з іншого боку, це її батьки, її сімя. Вона має право знати, якщо щось серйозне.
Наважившись, Оксана увімкнула диктофон, поклала телефон на тумбочку ближче до стіни й накрилася ковдрою з головою.
Вранці, збираючись на роботу, вона помітила, що й батько, і мама виглядали невиспаними. За сніданком вони майже не розмовляли, лише обмінювалися дежурними фразами.
Ти пізно повернулася вчора, зауважила мама, наливаючи чай. Знову затрималася на роботі?
Так, проект допилювали, кивнула Оксана. А ви чого не спали?
Та так, фільм дивилися, відмахнулася мама, навіть не глянувши на доньку.
Батько втопився у газеті й зробив вигляд, що дуже захоплений статтею.
Сьогодні не чекай мене на вечерю, сказав він, не піднімаючи очей. Переговори з клієнтами, можу затриматися.
Мама стиснула губи, але промовчала.
Усю дорогу до офісу Оксана бороВона стиснула телефон у долоні, усвідомлюючи, що найважливіші таємниці іноді ховаються не в словах, а в тиші між ними.