Щастя приходить, коли в нього вірять і чекають
У восьмому класі з новорічного шкільного свята Оксана втекла разом із Сергієм. Їм захотілося залишитися наодинці, і раптом пішов сніг великими пухнастими платівками, ніби хтось невидимий роздер у небі пухнасту лебедину перину А сніг летів і летів.
Сергій узяв руки Оксани у свої долоні та підніс до губ. Вони були холодні, а він грів їх своїм подихом. Вони дружили з дитинства, але тепер щось змінилося вони виросли, і обоє розуміли, що дитинство вже минуло. Куди? Не знали. Але вони були разом. І сподівалися, що це назавжди.
«Боже, як же давно це було», думала Оксана, «і де тепер той Сергій?»
У свої тридцять два роки вона ще ніколи не була заміжньою. Так склалася доля, але долю цю змінила її мати, Тетяна. Якби не вона, життя дочки пішло б зовсім іншим шляхом.
Оксана зростала звичайною дівчинкою. Любила грати, бігати, стрибати разом із вірними друзями Сергієм та Наталкою. Сергій ще з першого класу носив їй портфель, допомагав із математикою, захищав від собак і хуліганів. Сам він жив у сім’ї, де батько пив, часто виганяв дружину з сином із хати, тож вони ночували в домі Оксани.
Тетяна щоразу питала матір Сергія:
Наталю, ну як ти можеш це терпіти? Розлучися з ним це ж не життя
Живу заради сина, відповідала та.
Хіба можна так жити? Що Сергій навчиться у свого батька? але Валентина лише знизувала плечима.
Після таких розмов мати іноді казала доньці:
Оксанко, даремно ти товаришуєш із Сергієм.
Мамо, Сергій справжній друг, сміливий і добрий! одразу ж заступалася Оксана.
Виростеш побачиш. Стане таким же п’яницею і скандалістом, як і його батько. Хіба інших хлопців немає?
Але Оксана не слухала матір і бігла до Сергія. Він був її вірним другом разом вони пливли на глибину в річці (правда, він завжди був поруч, бо вона не дуже впевнено плавала), стояли на крутому обриві, одного разу навіть ледь не зірвалися вниз.
З роками їхня дружба лише зміцніла. Сусідка Наталка теж часто бігала з ними так і дружили втрьох. Та коли підросли, Наталка закохалася в хлопця з паралельного класу, тому трохи віддалилася від друзів. Але вони її розуміли.
У восьмому класі після Нового року Оксана невдало впала та зламала ногу. Перелом виявився таким складним, що вона потрапила до лікарні надовго.
Тетяна плакала:
Доню, як же так? Тепер ти назавжди залишишся кульгавою
Але Оксана боролася. Вона дала собі слово якнайшвидше встати, зняти гіпс. Навіть лікар сказав матері, що в неї дуже цілеспрямована донька, і в неї все вийде. Незабаром вона зробила перший крок, потім другий спочатку на милицях, потім із паличкою.
Оксану відвідували однокласники й навіть класний керівник. Але Сергій і Наталка приходили щодня. Він носив їй пиріжки з капустою, малинове варення, книжки, які вона обожала читати.
Потім її виписали, але вона все ще кульгала, і нога іноді боліла. Лікар порадив Тетяні змінити клімат і вивезти доньку що вона й зробила.
Доню, ми їдемо на південь, до моєї молодшої сестри, назавжди. Море допоможе тобі одужати.
Мамо, я не хочу! У мене там нікого немає, а тут усе! але Тетяна не слухала.
Вони поїхали в невелике приморське село, де жила сестра матері.
Прощання з друзями було важким. Особливо засмутився Сергій.
Щоб не сталося, Оксанко, не забувай мене. А я тебе точно не забуду. Будемо листуватися. Він обійняв її та міцно поцілував у губи це був їхній перший справжній поцілунок.
На новому місці Оксана з матір’ю влаштувалися у родичів. Вона відразу написала листи Сергієві та Наталі, але ті листи ніколи не дійшли. Вона чекала відповіді але нічого не отримала. Адже вони не знали її нової адреси. Мати постаралася. Тетяна була рада, що вирвала доньку з-під впливу Сергія, а Оксана подумала, що друзі її зрадили.
У новій школі її сприйняли не дуже добре. Вона кульгала, а діти хоч уже й не маленькі, дев’ятий клас жорстоко сміялися з неї й кликали «кульгавкою».
Друзів у Оксани не було. Вона багато читала, часто згадувала Сергія і була ображена на нього. Ще кілька разів писала йому та Наталі, але відповіді так і не отримала.
Після школи Оксана вступила до інституту. Коли в неї була сесія, Тетяна поїхала в рідні краї їй терміново потрібно було вирішити справи. А можливо, мати спеціально обрала саме цей час щоб донька не поїхала з нею.
Оксана з нетерпінням чекала повернення матері.
Забудь того зрадника Сергія, сказала Тетяна одразу. Він давно одружений і має дитину. Він мені завжди не подобався
Оксана дуже засмутилася. Вона вся пішла в навчання, закіІ тепер, дивлячись, як їхні сини біжать по полю, сміються та граються, Оксана щільно тримала за руку Сергія і знала щастя справді приходить до тих, хто в нього вірить.