**Щоденниковий запис**
Ненавиджу його! Він мені не батько! Хай тільки піде геть. Ми й без нього проживемо, Льоля кипіла від ненависті до вітчима.
Я не розуміла цього сімейного пекла. Чому б не жити злагоджено? Але я й гадки не мала, які буревії клекотіли у їхньому домі.
У Льолі була молодша сестра по матері Оксана. Оксана спільна дитина матері й вітчима. Мені здавалося, що він ставився до обох дівчат однаково. Але це було тільки з боку. Насправді, Льоля ніколи не поспішала додому після школи. Вона вираховувала, коли її «ворог номер один» піде на роботу. Але якщо розрахунок не спрацьовував, і вітчим був ще вдома, Льолю заливало люттю.
Вона шепотіла мені:
Він тут! Марічко, посидь у моїй кімнаті.
А сама демонстративно закривалася у ванній і чекала, поки вітчим піде. Щойно двері за ним зачинялися, Льоля виходила з «увязнення», з полегшенням зітхала:
Нарешті пішов! Марічко, тобі пощастило живеш з рідним татом. А я от мучаюсь Сумно все це. Вона важко зітхнула. Ходімо обідати.
Мати Льолі була майстринею господарювати. У їхньому домі їжа була культом. Сніданок, обід, полуденок, вечеря усе за розкладом, за калоріями, за вітамінами. Як би я не зайшла до них, на столі завжди чекав гарячий обід. Усі каструлі й сковорідки накриті рушником, готуючись до їдців.
Ще памятаю, Льоля не любила сестру Оксану, молодшу на десять років. Дражнила її, билася. Але згодом вони стали нерозлийвода.
Льоля вийде заміж, народить доньку. Потім їхня родина, окрім вітчима, поїде на ПМЖ до Канади.
Через дванадцять років у Льолі зявиться ще одна донька. Оксана залишиться старою дівою, але допомагатиме сестрі виховувати дітей. У далекій країні їхня родина ще більш зміцніє. З рідним батьком Льоля листуватиметься аж до його смерті. У нього була інша жінка, але Льоля його єдина дитина.
Я виросла у повній родині, але всі мої подруги були без тат. Тоді, у дитинстві, я не здогадувалася про їхні претензії до вітчимів. Але, як виявилося, їм жилося непросто.
У Світлани мати й вітчим були пропащими пяницями. Вона соромилася їх і ніколи не запрошувала гостей. Знала вітчим почне лаятися, а мати його підтримає, ще й лусне по потилиці. Але переступивши поріг пятнадцяти років, Світлана вже могла дати відсіч, тож батьки залишили її у спокої.
Марічко, запрошую тебе на день народження! радісно повідомила Світлана.
Я здивувалася:
До тебе додому? Мені якось страшно Вітчим не вижен Нехай тільки спробує! Його влада скінчилась тепер у мене є рідний батько, він мене захистить. Приходь, мама готує, Світлана була впевнена, як ніколи.