Мамка для Соломійки.
Богданку, ідемо їсти, ніжно промовила няня Оксана.
Не хо́чу, відповів і втупився у вікно.
Богдасю, ідемо.
Ні-і-і! закричав, затупав худими ніжками в коричневих колготках. Ні, мама там!
Мама прийде пізніше, ідемо.
Що тут коїться? Оксанко Миколаївно, це ще що за витівки? Марш до столу!
Строга тітка схопила Бодю за комір і потягла до столу, запихаючи йому в рот холодні, сірі макарони. Хлопчик вився й кричав, а вона силоміць просовувала ложку.
Жри, бестіє, жри!
Решта дітей швидко застукали ложками по алюмінієвим мисочкам.
Нащо ви так, Лено Дмитрівно? Вони ж діти! шерхело прошепотіла няня Оксана.
Діти? виплюнула тітка. Які діти? Майбутні злочинці, як і їх матери злодійки, бандитк Анютка, сказала Таня, обнімаючи їх обох, тепер у нас справжня родина.