Свекруха поганого не навчить
Нарешті Тарас із Соломією переїхали у свій великий дім. Будинок просторий, двоповерховий, і саме такий їм і потрібен адже у них троє дітей. Кожному по кімнаті, всі раділи. Хіба що найменша Марійка ще не усвідомлювала, що таке власна кімната їй усього рік і вісім місяців.
Дякую тобі, коханий, за це диво. Як же приємно почуватися господинею великого дому. Хлопці, звісно, носяться, як натовп у ярмарковий день, але це нічого діти мають розвиватися, тішилася Соломія.
З часом, звичайно, зрозуміла, що утримувати такий дім у чистоті не абияке завдання, та ще й з трьома дітьми. Андрійкові сім, Дмитрику чотири, а Марійка ще зовсім мала.
Після вечері Соломія мила посуд, діти гралися, чоловік, розвалившись на дивані, дивився телевізор. Задзвонив його телефон.
Привіт, Олежку, почула вона голос чоловіка, усе добре, а в тебе як?
Дружина зрозуміла, що телефонує молодший брат чоловіка, який жив у іншому місті разом із матірю. Хоча Олегові вже тридцять, він ще не одружений і не поспішав. Закінчивши розмову, Тарас весело повідомив:
Олежко збирається одружуватися, запросив нас на весілля.
Невже? здивувалася Соломія. А я думала, він ніколи не захоче. Йому й так добре: сам красенем виріс, жінки до нього липнуть, мати й нагодує, і постирає. Життя як у казці. Хіба що робота не дуже серйозна, хоча й інститут закінчив. Все ще як безладний хлопчисько.
Чоловік мовчав і про щось напружено думав.
Ти ж у мене справжній трудоголік, продовжувала Соломія, енергійний, наполегливий, амбітний. Ви з братом як небо і земля. Він і далі в тому нічному клубі працює?
Так, ді-джеєм, відповів чоловік.
А хто наречена?
Олег не дуже розповідав. Каже, звуть Олена, вчителька початкових класів.
Соломія сіла поруч із чоловіком, бачила, що він щось обмірковує.
А де вони житимуть? Може, в Олени є квартира?
Ось до чого я й веду, глянув на неї Тарас. Що скажеш, якщо мама переїде до нас? У неї однокімнатна, як вони там всі помістяться? А наш дім великий, місця вистачить.
Соломія мовчала, обдумуючи перспективи життя зі свекрухою. Тарас теж нервував, чекаючи.
Дружина струсила кучерями й вимовила:
Знаєш, я не проти. Допомога з дітьми буде.
Ти в мене найкраща, кохана, поцілував її в щоку.
Соломія майже не знала свекруху Галину Петрівну. Та інколи заїжджала до них, але ненадовго. Переночує і їде, а за такий короткий час людину не пізнаєш. А от жити пліч-о-пліч зовсім інша справа. Востаннє вона була в гостях, коли хрестили Марійку, рік тому, але ненадовго.
Галина Петрівна жінка під шістдесят, лагідна, спокійна, охайна. Ввічлива, до Соломії ставиться добре, онуків любить. Хоча Соломія думала:
Не може бути, щоб свекруха була така ідеальна. У кожного є свої дивацтва. Та будемо жити побачимо…
Ці думки мучили Соломію цілих два місяці. Доки Тарасу не довелося їхати на весілля брата самому. Соломія не змогла Марійка захворіла. Залишилася з дітьми вдома.
Через три дні чоловік повернувся з матірю.
Ну от, зрозуміла Соломія, мости спалені. Тепер наша сімя стала більшою на одну людину.
Галина Петрівна приїхала не з порожніми руками. Крім своїх речей привезла подарунки всім. Урочисто вручила Марійці велику ляльку, Андрійкові та Дмитрику по великій машинці. Того вечора довго розмовляли, Тарас розповідав дружині про весілля.
Оленка в Олежа непогана дівчина. Гарна й розумна, прибрала до рук мого брата, а він, дивовижна річ, у всьому її слухається, хоч вона й молодша.
Свекруха кивала і підтримувала сина. Нічого поганого про молодшу невістку Соломія не почула і навіть у душі похвалила її. Для Галини Петрівни виділили окрему кімнату, вона була щаслива.
Перший тиждень Соломія придивлялася до свекрухи, але та поводилася майже як ідеальна бабуся. Читала внукам казки, грала в розвиваючі ігри, допомагала з прибиранням, інколи готувала.
Мамо, а мене бабуся навчила завязувати шнурки, похвалився гордо Дмитрик.
А я вже читаю без запинок, додав Андрійко, якому восени до школи, бабуся зі мною займається.
Соломія поки що була задоволена свекрухою. Навіть думала: «Свекруха поганого не навчить». Усе тихо й спокійно. Минув ще трохи час, і Галина Петрівна запропонувала:
Соломійко, ти втомлюєшся з дітьми, давай я тебе розвантажу на кухні. Візьму готовку на себе. Бачу, тобі важко встигати скрізь.
Дякую, мамо, ледь не кинулася їй на шию Соломія, я тільки «за». Кухня забирає багато часу.
Тарас теж був присутній.
Мамо,И тільки коли північ пробила, а Галина Петрівна все ще не поверталася з танців у селянському клубі, Соломія зрозуміла, що її свекруха не просто бабуся, а справжня дивачка, яка живе на повну, немов молодий вино.
