**Якщо вже судилося**
Оленко, ну що ти там забарилась? гуркнув Микола, коли вона нарешті вискочила з хати. Вчилися вони в одному класі. У школу спізнимося!
Мама гарячий чай налила, ледь не обпеклась, відповіла Оля, весело посміхаючись. Поки остигав. Та не спізнимося, недалеко ж!
Жили Микола з Олею через тин сусідами. Батьки їхні добре ладнали, а часом навіть жартували, що дітей варто б потім одружити, адже дружили вони змалку.
Микола був єдиною дитиною у Ганни та Петра. Мати души його не чавила: для неї він був найдорощим, найвродливішим, найчемнішим і справді таким виріс. Оля тихенька, але майстерна: ще в старших класах вміла шити, вязати, приготувати обід, поки мати на роботі. Навчилася всього у неї.
Ось Олю й треба нашому Миколі за дружину брати, діловито казала Ганна чоловікові.
Ага, одружаться можна й тин знести, одним двором житимемо, жартував Петро.
У селі всі думали, що так і буде: одружаться Микола з Олею, адже вони завжди разом. Миколі Оля подобалася, але не так, щоб голова крутилася, просто дружили міцно. А Оля іноді сумно поглядала на сусіда.
У десятому класі зявилася новенька Маряна. Микола закохався з першого погляду: темноволоса, з ямочкою на підборідді, а в очах смуток.
Маряна з матірю Тетяною переїхала до села з міста. Смуток у її очах через загибель батька. Той рятував сусідського хлопця на річці: виштовхнув його, а сам не вибрався. Пізніше сказали серце підвело.
Після похорону, яких вона дуже любила, Маряна не могла дивитися на того хлопця. Не виходило це з голови.
Мамо, мені так бракує тата І дивитися на того імя вона не вимовляла.
Тетяна вирішила втекти з міста там усе нагадувало про чоловіка. Здала квартиру, знайшла за оголошенням невеличкий будинок у селі, купила й поїхала з донькою геть від болю.
Оля зблизилася з Маряною і, дізнавшись її історію, щиро співчувала. Бачила, що Микола закоханий у Маряну, але зла на них не тримала.
Час минав. Микола тепер зустрічався з Маряною, але його мати Ганна була незадоволена.
Миколо, негарно обманювати Олині почуття. Ви ж із дитиМикола витер обличчя і, замість того щоб виправдовуватися, просто сказав: «Мам, моє серце вибрало, а Оля давно прагне іншого свого щастя з Павлом», і вийшов з хати, не чекаючи відповіді.