“Вже як призначено”
Оленько, ну чого ти там забарилась? Микола з нетерпінням підштовхнув її плечем, коли вона нарешті вийшла з хати. Вони вчилися в одному класі. У школу спізнимося!
Мама гарячий чай налила, ледь не обпеклася, відповіла Оля, весело посміхаючись. Поки охолов. Та не спізнимося, недалеко ж!
Жили вони по сусідству, через тин. Батьки добре ладили й іногда жартували, що дітей варто було б і одружити адже вони з дитинства були нерозлучні.
Микола був єдиною дитиною у Ганни й Василя. Мати боготворила сина: за її словами, він був найрозумніший, найвродливіший, найшанованіший. І справді хлопець виріс гідним. Оля ж була скромною та тихою, але жвавою: вміла шити, вязати, легко справлялася з хазяйством, поки мати на роботі.
Ось би нашому Миколі Олю за дружину, голосно міркувала Ганна.
То й тин знесемо, одним двором житимемо! жартував Василь.
Усе село певне було: одружаться Микола й Оля. Вони ж завжди були разом. Миколі Оля подобалася, але не до божевілля, а дружба була щира. Оля ж дивилася на сусіда з ніжною надією.
У десятому класі зявилася новенька Маряна. Микола закохався з першого погляду. Темноволоса, з ямочкою на підборідді, а в очах безмежний сум.
Маряна з матірю Тетяною переїхали до села з міста. Сум у її очах зявився після загибелі батька: він врятував сусідського хлопця з річки, виштовхнув його на берег, а сам не вибрався. Після похоронів Маряна не могла дивитися на того хлопця.
Мамо, мені так бракує тата І того хлопця я не можу бачити, шепотіла вона.
Тетяна, не витримуючи болю, знайшла будинок у селі, здала квартиру й поїхала з дочкою подалі від спогадів.
Оля швидко зблизилася з Маряною, співчуваючи її горю. Вона бачила, що Микола закоханий, але не заздрила.
Час минав. Микола тепер зустрічався з Маряною, що глибоко засмутило його матір.
Синку, ти ж обманюєш Олю! Ви з дитинства разом, а ця приїжджа тобі голову затуманила. Оля господарня дівчина, а ця Хто її знає?
Мам, ти ж Маряну не знаєш! До того ж, я Олі нічого не обіцяв це твої мрії.
Василь мовчав, але коли дружина приставала до сина, боронМикола підійшов до Маряни, взяв її за руку, і вони пішли до річки, де колись їхні серця вперше затуманились від кохання.