Дівчата, приходьте у суботу до мене, повеселимось від душі, весело запросила Оксана своїх колег Марійку та Соломію.
Я візьму пляшку доброго вина, обіцяла Марійка, яка розумілася на справжніх винах.
А я приготую смачненьке, додала Соломія, і подруги знали, що її страв ніколи не забудуть.
Чому в тебе? Може, краще до кавярні? цікавилась Марійка.
Ну годі вже, у кафе й так весь час сидимо. А вдома можна сміятись, танцювати, не озираючись на оточення, пояснила Оксана.
Мабуть, ти права, підтримала Соломія. Та й дома затишніше.
Жінки, яким трохи за сорок, давно працювали разом і стали щирими подругами. Усі вони були вільні. Оксана розлучилася з чоловіком десять років тому. Марійка ніколи не була одружена, але виховала доньку, яка тепер мала свою родину. Соломія колись вийшла заміж, але чоловік кинув її з малим сином.
Та й хай йому грець! сказала Оксана коли дізналась, що її коханий втік до Німеччини з іншою.
Марійка була гарною і жвавою, часто змінювала кавалерів, але так і не знайшла серйозності. Соломія спокійна, не красуня, але з якоюсь таємницею в очах.
У пятницю вони розійшлись, а в суботу Оксана прибрала хату, накрила стіл і купила улюблені медові пряники.
Марійка та Соломія прийшли разом. Весело сміялись, випивали, але Соломія лише чіплялася до вина.
Чому не пєш? спитала Марійка.
Сьогодні у мене побачення з Тарасом, зізналася Соломія.
З Тарасом? очі подруг розширились.
Так Він завітає сюди за мною.
Марійка й Оксана були впевнені, що цей роман швидко згасне. Але коли Тарас увійшов із трьома букетами, вони оніміли. Високий, з благородною сивиною на скронях, він усміхнувся:
Радий познайомитись із подругами Соломії.
Він випив соку, взяв Соломію за руку, і вони пішли.
Невже такий чоловік може закохатись у нашу Соломію? дивувалась Оксана.
Це ненадовго, певно відповіла Марійка.
Але місяці минали, а Соломія сяяла від щастя. Одного разу Оксана зустріла Тараса біля ювелірного магазину.
Допоможіть обрати перстень, запросив він.
Цей з смарагдом чудовий! сказала вона, у серці вже зявилась надія.
У пятницю Соломія запросила подруг до кафе.
У Тараса сюрприз!
Оксана цілий день не знаходила собі місця. Та коли Тарас звернувся до Соломії з обручкою, її серце занило.
Дякую, Оксанко, що допомогла обрати, сказав він.
Вона посміхнулась, але подумала:
«Шкода, що не мій»