У самотності щастя немає
Не дуже молода, але з блиском у очах Оксана Іванівна після сніданку вимила чашку з-під чаю, неспішно зварила каву й кинула погляд у вікно.
Скільки років, а все те саме. Годинник, шибка, розгорнута книга на підвіконні й самотність. Як же я суму за чоловіком, який так рано покинув мене саму, часто думала вона.
Десять років минуло, як поховала вона свого любимого. Біль із часом затих, але до самотності так і не звикла. Спочатку здавалося, що він поряд, а потім це відчуття щезло. Вона одного разу навіть помітила це й подумала:
Кохані йдуть не з дому, вони просто тихо зникають із душі, звісно, з часом.
Останні роки самотність її виснажувала. Вона навіть почала думати про те, щоб знайти таку саму самотню людину. Оксана Іванівна озиралася, спокійно, без поспіху, зупиняючи уважний погляд на чоловіках.
А що, може, десь є така ж доля, така ж самотня душа? Чому б і ні думала вона, і від цих думок забувала про самотність, уявляючи, як сидить поруч із чоловіком, а в її втомленій душі лунає ніжна мелодія.
До речі, Оксана Іванівна вже давно помітила самотнього полковника у сусідньому підїзді. Її подруга Наталка живе з ним на одному поверсі, а її чоловік, Тарас, давно дружить із відставником.
Наталка вже давно розповіла Оксані Іванівні про свого сусіда.
Микола теж самотній, зауваж, Оксанко, теж удівець. Донька в нього є, але живе далеко, навідується рідко. Серйозний чоловік, але з моїм Тарасом знайшли спільну мову, інодь жартують і навіть їздять на рибалку. Придивись, Оксано, придивись. Ну скільки можна ходити під руку із самотністю? Краще вже вдвох
Не знаю, Наталко, як же я перша підійду до нього з таким? До того ж ініціатива має йти від чоловіка, відповідала Оксана Іванівна.
Такого вона була виховання колишня вчителька української мови й літератури, жінка інтелігентна, у елегантному віці. Начитана, з нею цікаво розмовляти.
Микола Степанович, справді, полковник у відставці. Сухуватий, високий, сивий, в окулярах. Ходить рівно, немов із строєвим кроком, ледь згинаючи коліна. Але вдовець був цікавий. Оксана Іванівна завжди непомітно проводила його поглядом, коли він проходив повз, киваючи й кажучи одне й те саме:
Доброго здоровя вона теж відповідала.
Іноді при цьому дивилася на нього значущим поглядом, але він був немов із броні. Бабусі на лавці біля підїзду тільки й говорили про нього. Якщо він проходив повз, розмови завжди розгорялися. Марянівна казала:
Я чула, що цей полковник отримав черепно-мозкову травму ще на службі в гарячій точці відтоді в нього почуття притупилися.
Та звідки тобі знати, Марянівно? перебивала її Варвара, теж пенсіонерка. Мій син казав, що тривалі наведення через оптичні прилади зіпсували йому зір, тому він і носить окуляри.
Ой, бабусі, а я чула, що в нього є проблема чоловіча. Ось і живе, не дивиться на жінок, лунала Ольга, недавня пенсіонерка, яка вже давно шукала собі пару.
Розмови про полковника крутилися постійно. Мабуть, тому, що він самотній, а вільних жінок багато. Оксана Іванівна теж іноді думала про нього.
Цей Микола Степанович собі на умі. Цікаво, чим він займається на самоті? Може, як і я, книги читає? Хоча він військовий, напевно, любить дивитися фільми про війну. Мені теж подобаються такі стрічки. Якщо так, то в нас вже є спільний інтерес. А ще я люблю вірші, ось наприклад:
Смеркається Прохолода, дрібний дощ. І рідкісні прохожі в провулку. Я нікого не чекаю. Ти не прийдеш чомусь люблю вірші про самотність. Чи то тому, що вже давто сама, чи просто така чуттєва.
Так і жила Оксана Іванівна. Раптом задзвонив телефон вона аж здригнулася, захоплена книгою. Побачила, що дзвонить Наталка.
Оксанко, добрий вечір, чим зайнята? Стривай, зараз відгадаю сидиш із книжкою, сміялася подруга.
Вгадала, Наталко, відповіла вона. А чим мені вечорами займатися? Дивлюся телевізор, іноді в інтернеті сиджу, але більше люблю читати. Ти ж знаєш мою слабкість.
А ти чим? Тарас що
А ми тут із Тарасом обговорюємо план дій. Я ж тому й дзвоню. Ти забула, що завтра в мене день народження?
Ой, пробач, Наталко. Ось голова сНаступного дня Оксана Іванівна прокинулася з легким серцем, бо знала її самотність нарешті скінчилася.