Прозріла, що щастя її безмежне
Оксана вирішила на вихідні поїхати до рідної селища, навідати стару матір і сестру. Сама вона жила в обласному центрі, працювала лікарем-кардіологом у лікарні й рідко випадала нагода вирватися до рідних країв.
Оксані було сорок пять, гарна жінка, була заміжня колись давно, народила доньку. Та вже закінчила інститут і, вийшовши заміж за однокурсника, поїхала з ним до його рідної домівки. З чоловіком прожили сім років і розійшлися виявилися надто різними. Вирішили спільно, що краще розстатися.
«Добре, що випали три дні вихідних, раділа Оксана. Треба зайти до магазину, щось купити для мами й сестри».
Оксана родом із села. З дитинства мріяла стати лікарем, швидше покинути дім. Чесно кажучи, жити в селі було нуднувато, хоча й назва у того селища була «Веселе». Хоч нічого веселого там не було: село занепадало. «Веселі» мешканці розїхалися на заробітки, хто куди, роботи не було, молодь тікала до міста.
Осінню та зимою в селі ставало особливо сумно. Трішки світлішало навесні, коли починалися польові роботи. Навкруги бушувала зелень, і сонце робило життя «Веселого» справді трішки веселішим.
Зараз була друга половина червня. Оксана їхала автобусом із міста, милувалася в вікно на пропливаючу зеленість і барви. На душі було легко майже два місяці не бачилася з рідною. Робота
«Мамі не дуже добре, добре, що Альона живе з нею в хаті. Це справжнє щастя, інакше довелося б частіше їздити, хоч і шлях неблизький три години автобусом», думала Оксана, дивлячись у вікно.
Молодша сестра Альона нікуди з села не поїхала, вийшла заміж за місцевого хлопця й так там і осіла. Батько помер рано, тому Альона з чоловіком жили в матері. Тарас виявився вмілим відремонтував хату, зробив велику прибудову для своєї родини й окремий вхід, щоб не заважали тещі. Альона народила двох синів-близнюків, ті теж уже виїхали з села й навчалися в коледжі.
«На відміну від мене, Альонка завжди хотіла жити в селі, а в мене, навпаки, було велике бажання вирватися з цієї веселості», ділилася вона з подругою Соломією. Якось навіть привозила її до села, та була в захваті від свіжого повітря й краси навколо.
«Розумію, Соло, тобі, міській, уперше вдалося побувати в селі, ось і дивуєшся. А якби жила тут восени, дощ, бруд, чи весняна розтлиця Не знаю, чи б тоді захоплювалася», сміялася Оксана.
Цього разу час у дорозі пройшов непомітно вона дрімала, а прокинулась, коли вже проїхали велике селище. Незабаром у далині зявилося село, на вказівнику великими літерами було написано: «Веселе». Водій звернув із трасиОксана вийшла з автобуса, глибоко вдихнула рідне повітря і з радістю пішла до будинку, де її вже чекали мати, сестра і непередбачуване щастя, яке змінило все її життя.