Ніхто вже й не пригадає, звідки взялася тітка Оля мамина подруга. Здавалося, вона була завжди як вітер, як комахи, як Софія Ротару. Тато вважав її агентом таємного уряду, підосланим серед звичайних людей для експериментів. Дід же був певен, що тітка Оля пятий вершник Апокаліпсису, вигнаний за надмірну ретивість. Навіть мама не могла пояснити, як вони познайомилися. Тітка Оля була як той дивний ключ у звязці: незрозуміло, навіщо він, але викидати страшно.
У тітки Олі не було ні чоловіка, ні дітей, зате було багато вільного часу. Такі жінки небезпечніші за стихію. Залий її ноги в цемент, кинь на дно моря вона й там розвернеться, доки вся підводна тварина не виростить ноги, щоб тікати на сушу.
Якщо йти про комерційну жилку, то у тітки Олі був комерційний затор. Щороку вона залучала нас у новий проект, і втекти було неможливо навіть за кордон. У неї був закордонний паспорт, мультивіза, вона вільно говорила трьома мовами, але жодною з них не розуміла слова «ні».
Колись тітка Оля торгувала кубинською косметикою, від якої в мами виросли шовковисті вуса й зявилася залежність. Потім вязала чоловічу білизну з синтетичного меріносу тут уже страждав тато. Вона обіцяла йому «міць козацьку» і вимагала відгук після місяця носіння. Тато дав його через три дні. Кажуть, того вечора йому дзвонив Тіна Кароль і просив автограф.
Дідові теж діставалося. Тітка Оля продавала йому БАДи для «очищення кишківника і нормалізації тиску». Діда потім тиждень показували у новинах, а ще місяць у «Прогнозі погоди», варто було йому вийти на вулицю.
Багато у тітки Олі було ідей: мило ручної роботи з екстрактом борщу, корисні солодощі з кропиви та репяха, вироби з вугря. Вона могла годинами розповідати про користь своїх продуктів, доки людина не починала еволюцію назад і не опускалася на всі чотири. Коли віра в Бога, науку і здоров глузд зникала остаточно, комерсантка пропонувала знижку. І жертва здавалася. Нам, як «рідним друзям», ще й «пощастило»: ми отримували безкоштовні зразки.
А місяць тому тітка Оля почала робити домашній сир і приносити його нам у всіх можливих станах. Запах неможливо передати словами. Гадаю, наша квартира ще років десять не буде придатна ні для продажу, ні для оренди як, власне, і весь будинок. Лише дід тішився: його більше не змушували прати шкарпетки і навіть хвалили за принциповість.
Сир був дивним. Він ламав зубці тертки, вибухав разом із мікрохвильовкою й зникав у духовці. Іноді здавалося, що він нападав на інші продукти в холодильнику й перетворював їх на собі подібних.
Одного разу я спробував додати його до макаронів і залити кетчупом. На виході вийшов збагачений уран, і тепер нашій родині заборонений виїзд за кордон на сім років.
Мама просила потерпіти. Тітка Оля запевняла, що перший сир на пробу, а наступна партія буде «бомба». Дід, почувши це, тиждень ходив з молотком і погрожував викреслити нас із заповіту, якщо хоч крихта сиру потрапить до його тарілки. Татові було складніше він любив маму більше за життя (сам винен), тому вибору не мав.
А що до мене, то тітка Оля заявила, що в сучасних дітях увесь періодичний таблиця, і я можу їсти шоколадки разом із фольгою. Зате в неї натуральний продукт, запевняла вона маму. А коли дідів лічильник Гейгера зашкалював, вона хитала головою: «Він мені не указ!»
Але сталося диво. Сир виявився не таким страшним. Ми, звісно, випили літр адсорбенту перед тим, як скуштувати, і підготувалися до всіх наслідків. Але із смаком проблем не виникло він був ніжним, вершковим, з легким пряним присмаком і мяким горіховим післясмаком. Мама зробила бутерброди, тато додав сир до салату, і навіть дід, вловивши запах із кухні, не знехтував кількома шматочками.
Тітка Оля, здавалося, перемогла. Вперше її слова не розходилися з дійсністю, а проект отримав схвалення. Хоча лише мамі вона зізналася, що сир робив не вона, а її новий чоловік кухар ресторану, якого тітка Оля ледь не вбила на першому побаченні, нагодувавши «сирним супом». Чоловік три дні провів під капельницею, а отямившись, заявив, що прозрів. Між життям і смертю він усвідомив своє призначення: рятувати людство від ініціатив тітки Олі. Якщо їй щось «прийде в голову», він робитиме все сам, а їй дозволить приписувати собі славу. Він навіть одружився з нею мабуть, із почуття обовязку перед планетою.
З того часу ми пильно стежимо за їхніми стосунками. І щиро молимося, щоб у цієї пари все було добре.