У школі Ромко не відрізнявся гарною поведінкою, але вчився на відмінно. За успіхи його хвалили, а за витівки лаяли. Він був гарним хлопцем, дівчата в школі вялися до нього, а він цим користувався, часто міняючи їх, мов рукавички.
Оксана вчилася з ним із першого класу. Вже в шостому вона раптом усвідомила, що занадто повна, а однокласники постійно кепкували: «товстунка». Хоч і звикла до дражнівки, але з віком їй ставало все більш прикро. Тим більше, що вже почали зявлятись перші захоплення хлопцями. Дівчата на перервах шепотілися про хлопців хто кому що сказав, хто штовхнув чи дервнув за косу.
Оксану ніхто не штовхав, ніхто з хлопців не залицявся, лише іноді механічно кидали в її бік ненависне прізвисько. Вдома вона плакала від образи.
Мамо, чому я така товста? Чому я в класі єдина така? ридаючи, запитувала вона.
Доню, не засмучуйся так, намагалась заспокоїти її мати. Ось виростеш, станеш дорослою, і вже не будеш такою. Ти ж ще дитина.
Та сама розуміла донька справді дуже повна.
Найбільше її принижував саме Ромко красивий, успішний. У старших класах, коли він зустрічався з Марічкою, пишною та зверхньою дівчиною, він завжди підтримував її, коли та знущалася з Оксани. Можливо, намагався виглядати краще в її очах. Вони з Марічкою травили Оксану, а вона терпіла, мовчала, лише сльози котилися по її округлих щоках.
Час минав. Закінчилась школа, однокласники розійшлися. Ромко вступив до будівельного інституту, Марічка до коледжу, а Оксана до політехнічного. Після школи вони більше не зустрічались.
Роман повертався з озера, що в кінці парку. Йшли компанією святкували премію, тому всі були веселими й галасливими. Раптом він помітив дівчину, яка сама стояла біля води й годувала качок. Вона теж підняла на нього очі, і він в них потонув. Красиві, блакитні, теплі вони його зачарували. Він відділився від компанії й підійшов до неї, простягаючи руку:
Роман. А як ваше імя, прекрасна незнайомко? Давайте прогуляємось? Чи одразу одружимось? Ось моя візитка.
Дівчина вагалась, дивилась на нього дивно, але все ж узяла картку, хоча й насупилась, розвернулась і пішла.
Він кинувся за нею:
Вибачте, якщо вас образив. Випив трохи зайвого з друзями. Але якщо дозволите, спробую виправитись подзвоніть мені, буду дуже чекати.
Наступного дня Роман не відривав очей від телефону. Після обіду прийшов смс Оксана! Він зрадів.
Подякував і запросив на побачення ввечері. Після роботи він стояв із букетом, хвилюючись, що вона не прийде. Та ось вона зявилась, і він зрадів. Оксана посміхалася. Побачення пройшло чудово.
День за днем Роман відкривав для себе Оксану з нових боків. Добра, ввічлива, начитана, вязала, займалась спортом, грала в теніс. Він закохався по-справжньому, хоча до цього у його двадцяти восьми роках було чимало жінок. Навіть двічі збирався одружуватись, але не склалось.
Але Оксана інша. Їй теж двадцять вісім, але виглядає на двадцять чотири.
Йому в ній усе подобалось, лише бентежило, що вона віруюча. Двічі на місяць ходила до церкви. Він чомусь боявся заговорити про це.
Мало в кого які душевні травми Може, щось з минулого. Чи закритість недарма в соцмережах у неї обмежений доступ. Хоча знайомих багато, деяких вона знайомить зі мною. Чомусь проти наших спільних фото. Якось надто соромязлива
Але потім вирішив це нормально. Кожен має право на особисті кордони. Вірив, що з часом вона розкриється, якщо захоче. Радів, що вона взагалі з ним познайомилась.
Зустрічались вже півроку, коли він запропонував їй жити разом.
Вибач, Романе, але я вважаю, що ще зарано. У нас і так стрімкі стосунки. До того ж, ти знаєш я віруюча. І жити з чоловіком буду лише у шлюбі. Вибач, але я така.
Роман не образився навпаки, побачив у цьому жіночу мудрість. Ще один доказ, що Оксана не така, як усі.
Одного разу після проєкту він запросив її до іншого міста змінити обстановку.
Поїдемо! радо погодилась вона. На машині, мабуть, годин три?
Швидше, чотири. Я не жену по трасі.
Дорога минула швидко постійно говорили й сміялись. Посиділи в кафе, і раптом він запропонував:
Будь моєю дружиною, Оксанко? Зараз знайдемо ювелірний, куплю тобі перстень.
Вона нахмурилась, задумалась, а потім сказала:
Я ж казала я віруюча. А ти навіть у церкві ні разу не був. Такі важливі рішення приймаються після сповіді, покаяння, а ще треба попросити моєї руки в батьків.
Але ти ж сама не знайомила мене з ними почав він, але раптом пРоман зрозумів, що шлях до її серця лежить через справжнє каяття, і вирішив змінитися, щоб одного дня вона його пробачила.