Доброго ранку, буркнула Оксана, зайшовши до кабінету і плюхнувшись на своє робоче місце, вмикаючи компютер.
Доброго ранку, відповіли Марічка та Соломія, переглянувшись і здивовано знизнувши плечима.
Зазвичай розмовна та миролюбна Оксана мовчала, сиділа похмура, як сьогоднішнє небо за вікном низькі сірі хмари, мряка. У кабінеті стояла тиша, але незабаром Марічка, яка не могла довго мовчати, запропонувала:
Дівчата, давайте кавичок, я зараз приготую. Вона підвелася з місця й поспішила за ширму, де стояв невеликий столик з кавомашиною, чашками та вазочкою цукерок.
Давай, підтримала Соломія. Оксана мовчала.
У кабінеті їх було троє. Оксана була заміжня, мала сина, їй тридцять. Марічка теж у шлюбі, двоє дітей, тридцять шість. А Соломія ще не виходила заміж, але жила з хлопцем, їй двадцять сім.
Найжвавіша серед них Марічка чи то через вік, чи через характер, але всі інієативи йшли від неї, а інші підхоплювали.
Марічка вийшла з-за ширми з підносом, на якому стояли три чашки кави. Підійшла до Оксани, та мовчки взяла чашку і подякувала кивком. Соломія ж сказала:
Дякую, Марічко, ти у нас головна по господарству
Обидві засміялися, а Оксана ледве посміхнулася. Першою не витримала Марічка.
Оксанко, що трапилося? Годі мовчати, а то я вже ніяково почуваюся може, ти на нас образилася?
Та ні, навіщо? Просто дома напруга, відповіла вона.
З Тарасом посварилися? здивувалася Соломія. Колеги знали, що у них дружня сімя, сварок майже ніколи не було, принаймі Оксана ніколи не скаржилася на чоловіка.
Ну, скоріше не вдома, а з родичами.
Ааа, знову Оленка тебе дістає? Та годі, не звертай уваги! запропонували колеги.
А як не звертати, якщо живемо в одному подвірї? Не знімати ж через неї квартиру, коли в нас свій гарний дім. Тарас навіть не помічає, а його брат Вітя норм, але Оленка це щось У мене вже кипить Вчора вилила їй усе, тепер не знаю, як поряд житимемо.
Коли Оксана вийшла заміж за Тараса, його батько добудував будинок у дворі поруч із своїм. Після весілля Тарас із Оксаною одразу заселилися туди, адже в батьківському домі мешкав старший брат Вітя з дружиною Оленою та малим сином. Обидва будинки були добротними. Батько працював прорабом у будконторі, тому матеріали виходили дешевше.
Але минув лише тиждень після весілля молодшого сина, як сталося лихо у аварії загинули батьки. З того часу брати зі сімями жили по сусідству.
Спочатку все було добре. Майже одночасно Оксана та Олена народили дітей Оксана сина, а Олена доньку. Життя йшло паралельно.
Тарасе, як же добре, що ми поруч з твоїм братом в одному дворі, тішилася Оксана.
Нормально, відповідав стриманий чоловік.
Коли діти підросли, жінки вийшли на роботу, а малі ходили у садочок. Та з часом Оксана зрозуміла, що вони з ОленоЗ часом Оксана зрозуміла, що вони з Оленою протилежності, і тепер вже не боялася твердо сказати: “Так досить моя родина це мій світ, і я хочу жити в ньому спокійно”.