Маю право на любовь
Чому мене не розуміють рідні не знаю, думала останнім часом Соломія, хоч зараз вона почувалася щасливою. Замість того, щоб порадіти за мене, вони за спиною плетуть інтриги та розповідають всяку дурню спільним знайомим.
Соломії пятдесят чотири роки, гарна жінка, працює у великому колективі, де її поважають, бо вона там уже багато років, допомагає молоді й загалом дуже доброзичлива.
Її життя з молодості не було безхмарним. У першому шлюбі не пощасничало з чоловіком. Як тільки її мати не відмовляла її від заміжжя:
Доню, послухай моїх порад, не виходь за Ярослава. З нього не буде доброго чоловіка. Подивись на його батька. Він усі життя не живе вдома, такий самий із самої молодості. Мешкаємо по сусідству, усім усе видно. Може й два дні не повертатися, а то й три. Інколи взагалі зникав на цілий тиждень, тоді його мати бігала та шукала його по всьому місту. А коли повертався, влаштовував такі сцени, що кричав на весь двір, ніби то вона його ганебною зробила.
Мамо, та це ж усі плітки, захищала Соломія. Навіть якщо й є частка правди, то Ярослав не відповідає за батька. Він не такий. Нам добре разом.
Доню, я тебе попередила. Не квапся заміж, встигнеш.
Не встигну, відповіла донька й відвернулася до вікна.
Сонечку, невже вагітна? схопилася за голову мати.
Так, мамо. Тому й виходжу.
Оце справи, бурчала мати. Я дивлюся солоні огірки жуєш, ну думаю, весна, може, таке хочеться, авітаміноз А тут таке. Чому ж ти своєю головою не подумала? Ще молода, а вже себе на віки сковала.
Досить, мамо, що було, те було. Готуйся до весілля, рішуче сказала Соломія.
А жити де збираєтеся?
Тут, у нас. Ти ж сама казала, що його батько нікудишній.
Мати хвалилася всім, як її донька вміє «гарно влаштуватися». Але душа до Ярослава не лежала. Весілля було скромним обидві родини жили на зарплату. Соломія народила сина Данилка, сиділа у декреті. Ярослав одразу не знайшов спільної мови з тещею й навіть не намагався. Не подобались йому її поради, постійно під ногами.
Чому твоя мати вранці так гуркотить? бурчав чоловік. Вихідний же.
А ти прокидаєшся й одразу біжиш до холодильника. Вона просто старається, щоб ми не були голодні.
Данило теж постійно плаче. Що за життя? У батька вдома пяний галас, тут теща зранку гамір робить
Такі розмови ставали частими, а потім Ярослав почав затримуватися після роботи.
Де ти пропадаєш? питала Соломія.
На роботі. Або з колегами.
Проживши три роки, Соломія дізналася, що він має іншу жінку старшу за нього на вісім років. Вона вигнала його та подала на розлучення.
Довго не могла оговтатися від зради.
Лише три роки разом, а він уже зраджує. Що далі було б?
Мама допомагала з Данилком, забирала з садка, потім зі школи. Соломія працювала. Після розлучення пройшло десять років, але вона ні з ким не зустрічалася.
Якось колега Наталя запросила її на день народження. У кафе було багато гостей. До Соломії підійшов чоловік.
Богдан, легенько схилив голову він і запросив на танець.
Ви, мабуть, колега Наталі? Серед наших родичів вас не бачив.
Так, ми працюємо разом.
Весь вечір він не відходив від неї. Богдан був старший за Соломію на дванадцять років. І що головне ніколи не був одружений. Скромний, добрий, розумний. Потім провів її додому.
Вони почали зустрічатися. Через деякий час він запропонував:
Соломіє, давай одружимося. Досвіду в мене немає, але колись треба починати.
Вона погодилася, але спочатку познайомила його з матірю та Данилком.
Мамо, ну як тобі? запитала, коли Богдан пішов.
Що ж казати? Ввічливий, розумний, хоча й старший. Але це не біда. Краще старший, ніж такий, як попередній.
Одружилися. Разом були щасливі. Через кілька років Соломія здивувалася, дізнавшись, що чекає дитину.
Родімо, сміявся Богдан. Хай і після мене щось залишиться.
Народився син ТарТарік ріс здоровим і веселим хлопчиком, а Соломія з Богданом, попри вік, знайшли у собі нову радість і світло, довіряючи один одному й не слухаючи нічиїх пліток.