Вибач, якщо зможеш, подруго
Ледве втиснувшись у переповнену маршрутку, Соломія відразу сіла на вільне місце, поки хтось не зайняв. Сьогодні вранці щось пішло не так: зламався фен, чоловік нарікав, що яєшня підгоріла. Не поснідавши, вона вискочила з дому, побігла на роботу.
Зазвичай вона їхала разом із чоловіком, якраз по дорозі, але три дні тому він відвіз машину в ремонт. Їхати далеко, тому вона одразу повернулася до вікна, дивилася на миготливі вулиці, будинки
Щось турбувало її, сама не розуміла що. Але раптом відчула чийсь свердлярський погляд збоку й, обернувшись, зіткнулася з знайомими сірими очима. На неї дивився Богдан, її перше й нещасливе кохання. Він усміхнувся.
Привіт, промовив він, вони сиділи майже поруч через вузький прохід. А я тебе відразу впізнав, майже не змінилася.
Привіт. Ось кого не сподівалася побачити, відповіла вона.
Як життя? поцікавився він.
Нормально, відповіла вона, а ти?
Їй так хотілося почути, що в нього все погано, що дружина кинула, щось таке. Але замість цього почула:
У мене все добре. Дружина працює, син закінчив університет і поїхав відпочивати на море. Він хотів ще щось сказати, але глянув у вікно й підвівся: Вибач, моя зупинка.
Він вийшов з маршрутки, махнув їй рукою у вікно, і вона втратила його з очей.
Соломія сиділа під враженням, перебираючи його слова. Звісно, це була неправда, що вона майже не змінилася. Колись була стрункою дівчиною, а тепер жінка за сорок, округлилася, хоч і не критично. Та все ж було приємно почути комплімент від Богдана.
Серце билося не на місці, скільки вона мріяла про цю зустріч. Уявляла себе багатою й успішною, а його нещасним і жалюгідним. Він теж вже не стрункий хлопець, а солідний чоловік з лисиною, але погляд той самий і зовсім не жалісливий.
Ото влучило саме сьогодні його зустріти, думала вона, і так зранку якийсь день
Соломія їхала далі, роздумуючи про цю миттєву зустріч.
Навіщо він мені зустрівся? Лише душу зачепив, навіщо мені ця зустріч?
Згадалися несвоєчасні романтичні побачення, польові квіти, які він дарував, поцілунки, клятви. Але в цей час маршрутка дісталася її зупинки, вона вийшла й швидко пішла на роботу.
Робочий день ніби тягнувся без кінця. Робота клеїлася ледве.
Треба ж, як вибило мене з колії зустріч із Богданом, думала вона на зворотному шляху.
Щойно увійшла додому, задзвонив телефон:
Соломія, я після роботи заїду за машиною, в автосервісі, затримаюся, ще в гараж заскочу, вечеряй без мене, говорив чоловік Ярослав.
Але в неї не було апетиту. Вона сіла на диван, увімкнула телевізор, але нічого не бачила. Память понесла її в спогади неприємні, до їхньої сварки з Богданом. Взагалі-то посварилися через дрібницю, як тепер здається. Побачила його з іншою, та міцно тримала його під руку.
Богдана Соломії представила Марина, близька подруга. Він був її сусідом. Марина вважала себе досвідченою у любовних справах, давала поради й настанови. Соломії варто було б тоді жити власним розумом, серцем, але вона слухала Маринку.
Із Богданом у неї було кохання. Перше, незнайоме почуття, яке штовхало її на необдумані вчинки. Їй здавалося, що Богдан теж сильно кохає її читав вірші, які сам складав, а вона слухала й думала, що нічого красивішого не чула. Вірила, що так буде завжди.
Якось вони йшли з Богданом вулицею, обнявшись, а назустріч їм жінка. Побачивши їх, та усміхнулася й зупинилася.
Добрий день, промовила вона, дивлячись на Соломію, а Богдан прибрав руку з її плеча й засміявся.
Привіт, мам, звідки ти? тільки тоді дійшло, що це мати Богдана.
Добрий день, тихо промимрила Соломія й почервоніла.
Від бабусі, вона захворіла. А ви куди йдете? То це й є Соломія?
Так, це Соломія, сказав Богдан.
Соломіє, не соромся так, звернулася вона до дівчини. Рома розповідав про тебе, я знаю про ваші зустрічі. Рада, що з моїм сином дружить така гарна дівчина.
Дякую, відповіла Соломія й вперше підняла на неї очі. Мати Богдана їй сподобалася добра, спокійна жінка.
Спочатку, коли Соломія зустрічалася з Богданом, подруга Марина постійно втручалася в їхні стосунки. Одного разу порадила:
Сольо, тобі треба посваритися з Богданом, а потім помиритися. Бо примирення буде таким солодким, він кохатиме тебе ще сильніше.
Соломія за сценарієм подруги сварилася й ображалася на пустому місці, а потім мирилася з ним. Але одного разу зрозуміла й подумала:
Я взагалі не хочу сваритися зА потім, сидячи в тиші власної кімнати, вона зрозуміла, що ця зустріч була останнім штрихом у минулому, яке вже ніколи не повернеться.