Як врятувати чоловіка
Здавалося б, сім’я Юлії та Антона виглядає ідеально: порядні, спокійні, дружні. Антон не п’є, хіба що по святах, і то дуже мало, не курить, за одинадцять років жодного разу не підняв на дружину руку.
Був лише один випадок, але Юлія вважає, що сама винувата, і іноді ділиться цим із подругою:
Колись давно ми з Антоном посварились, я розлютилася і сама кинулася на нього з кулаками. Ну уяви мене, тендітну жінку, проти здорового чоловіка. Про що я тоді думала? А він просто трохи притиснув мені руки і посадив на диван. Інший би, може, давав би здачу, проучив би. Тоді я зрозуміла, що була не права, і більше ніколи такого не робила.
Та ну ти ж, Юльцю. Твій Антось однією лівою міг би тебе так закласти, що мало б не здалося, сміялася Рита. Що там жінка може проти чоловіка?
У Юлії й Антона другий шлюб. З першим чоловіком вона розлучилася саме через те, що той пив і влаштовував скандали. Повертався з роботи пізно, коли донька вже спала, починав галас, міг розбудити дитину й не звертав на це уваги. Юлії набридли ці постійні сварки, і вона, подавши на розлучення, пішла до батьків.
Молодець, доню, що пішла від того підтримувала мати. Нічого доброго ти з ним не побачила за пять років. Нічого, виростимо Олесю, а ти ще знайдеш своє щастя. Ти ж у мене гарна дівчина, сама знаєш
Коли Олесі виповнилося дванадцять, Юлія вийшла за Антона. Познайомилися вони на дні народження чоловіка Рити. Святкували в кафе, там він і підійшов до неї.
Я бачу, вам нудно, сказав він, запрошую на танець, і посміхнувся білосніжною усмішкою.
Він був високим Юля ледь діставала йому до плеча, симпатичним і спокійним, принаймні, так здавалося спочатку.
Та ні, я не нудьгую, відповіла вона, але потанцюю із задоволенням.
Так і почалися їхні стосунки. Рита дуже раділа нарешті подруга не сама. До того часу Юля жила з донькою у трикімнатній квартирі, що дісталася їй у спадок від бабусі. Та хворіла і жила одна, тому батьки забрали її до себе.
Квартира трикімнатна, але невелика, кімнати маленькі, у старій пятиповерхівці. Але Юлія була рада, що має свою оселю, а донька свою кімнату. Незабаром Антон переїхав до неї, бо сам жив із матірю.
Із першим шлюбом у Антона теж були проблеми. Після весілля жили з його матірю, але його дружина Віра і свекруха не змогли ладити під одним дахом. Не знаходили спільної мови, не поступалися одне одному, часом мало що не до бійки.
Антосю, де ти знайшов цю скандалістку? кожного разу питала сина мати, як тільки він переступав поріг після роботи. Неможливо з нею знаходитися.
Антоне, категорично вимагала Віра, не можу жити з твоєю матірю, давай знімемо квартиру. Інакше не відповідаю за себе.
Віра справді була імпульсивною, та ще й чекала дитину. Довелося знімати житло потім народився син. Антон намагався допомагати дружині, але їй завжди щось не подобалось.
Антоне, грошей немає, синові потрібні нові речі, він росте. Антоне, сходи до магазину, приготуй вечерю, я не встигла. Погуляй з дитиною, я втомилася.
Чоловік виконував усі прохання, але мати дзвонила і скаржилася, що його жінка не дає бачитися з онуком.
Антосю, ну як так? Я без тебе не можу побачити внука. Не пускає мене ця
Мамо, не хвилюйся, у вихідний я приїду з сином, поспілкуєшся.
Віра збирала сина і відправляла чоловіка з ним до свекрухи, а сама залишалася вдома або йшла до подруг, поверталася пізно, часом із запахом алкоголю. Антону це не подобалося, вона ж постійно лаяла свекруху. У вихідні дружина стала частіше виходити з дому, а одного разу навіть не прийшла на ніч. Антону треба було на роботу, тому вранці відвіз сина до матері. А вона все твердила: де він знайшов таку
Через деякий час, коли синові виповнилося чотири, Віра заявила:
Я від тебе йду, бо ти мамісин синок. А мені потрібний справжній чоловік, і я вже знайшла такого.
Розлучившись, Антон повернувся до матері. Треба сказати, що й вона була не подарунок. Їй не подобалася жодна жінка, вважала, що немає на світі когось, гідного її сина.
Спочатку після весілля Юля й Антон жили дуже добре. Єдине, що псувало ідилію свекруха. Їй не подобалося, що син одружився з жінкою, у якої вже є дитина. Хоча Олеся була спокійною дівчинкою і навіть називала її бабусею.
Яка я тобі бабуся? У тебе є своя бабуся, а я тобі не рідна, одразу ж поставила дівчинку на місце свекруха. Та навіть образилася, але більше ніколи так не казала.
Юлю аж перекрутило від цих слів, але вона стерпіла адже жінка була права: Олеся їй не рідна онука. ЧастішеЮля вирішила поговорити з Антоном чесно, без слів і сліз, щоб нарешті зрозуміти, чи можуть вони знайти спільну мову без нашо́вування його матері.