Щастя дочки дорожче
Оксана Іванівна живе сама і постійно скаржиться сусідам на невдячну доньку та онуку, які покинули її одну.
Я їм присвятила все життя, а вони, найближчі, жорстокі та безсердечні, не оцінили цього й кинули мене на поталу долі.
Оксана Іванівна ще міцна жінка похилого віку, нарікає про своїх, але не згадує, що донька Маріївна щомісяця дає їй гроші, а онука Соломія не раз намагалася помиритися з бабусею, але та ставила умову лише якщо та розлучиться із чоловіком. Соломія щодразу гірко зіхкала й ішла геть.
У Соломії тепер своя родина, вона вийшла заміж за Богдана. Обоє закінчили університет і влаштувалися на роботу. Живуть у його матері, але планують оформити іпотеку, тим більш, чекають на дитину.
Як вийшло, що вони одружилися, це окрема історія. Скільки довелося їй витерпіти від Оксани Іванівни…
Одного вечора Соломія повернулася додому й радісно з порогу оголосила:
Мамо, бабусю, ми з Богданом вирішили одружитися! Їй було девятнадцять, все життя попереду, серце билося від щастя, вона сміялася.
Бабуся повільно підвела на неї очі, чи не почулося їй? А мати Маріївна похилила голову й мовчала. Соломія не розуміла, чому вони не радіють.
Мамо, бабусю, ви ж чули? Я вихожу заміж!
Не буде цього, різко відрізала Оксана Іванівна. У онуки відразу зник настрій.
Як це «не буде»? Мамо, вона замовкла, я думала, ви порадієте за мене
Мабуть, ти вагітна? суворо запитала бабуся.
Ні, звідки ти взяла? Якщо дівчина виходить заміж, одразу вагітна? відповіла онука.
Маріївна сиділа мовчки, не дивилася на доньку.
Ну й слава Богу. Тоді забудь про цю ідею до кінця університету. Сідай вечеряти, сказала Оксана Іванівна.
Не хочу. Ми з Богданом піцу їли, розгублено відповіла Соломія. Її дивувало, чому бабуся сприйняла новину вороже.
Странно, мати мовчить. Соломія поспішала додому, щоби поділитися радістю, сподівалася на підтримку.
Мамо, чого мовчиш?
Маріївна ніби прокинулася, насупила брови й глянула на доньку. Потім, наче налякано, кинула погляд у бік бабусі, зітхнула й відповіла:
Соломійко, бабуся права. Занадто рано. Треба університет закінчити. І взагалі, н І взагалі, вона гірко посміхнулася, зараз не модно так рано заміж виходити.
Соломія спалахнула:
Мені байдуже, що модно! Ми з Богданом кохаємо одне одного, одружимося, а університет закінчимо, не хвилюйтесь.
Бабуся не витримала й злісно кинула Маріївні:
Ось, діждалася? Яблучко від яблуні недалеко падає. Твоя донька за такого самого голодранця виходить, як і ти тоді.
Соломія остовпіла:
Бабусю, мама колись збиралася заміж? За мого батька?
Оксана Іванівна зневажливо махнула рукою:
За кого там було виходити? За студента-недотеп За студента-недотепу, у якого ще троє братів голодних вдома сиділо, скривилася бабуся, а Соломія вперше побачила, як матеріні очі наповнилися сльозами старого болю.