Всі твої речі залишаться з тобою
“Другу тиждень їси без апетиту, може, закохалась, Оленко?” запитала Ганна, домробітниця.
Так, мені подобається один хлопець, але він, здається, мене не помічає, зізналася Олена. Він теж студент, на паралельному курсі. Не знаю, що робити, щоб він звернув на мене увагу.
Нічого не роби, не годиться дівчатам першими до хлопців чіплятися, у наші часи…
Ой, тітко Ганно, вже чув я ваші “у наші часи”. Але тепер все інакше, відповіла Олена, закінчуючи снідати. Гаразд, біжу, сьогодні на першу пару в університеті запізнюсь наш викладач ще й на лекцію не пустить.
Біжи-біжи, перехрестила її Ганна і зачинила двері.
Олена народилася у заможній родині, з дитинства не знала відмови. А навчала її розуму тітка Ганна старша сестра матері й одночасно домробітниця. Дорослі називали її Ганнусею, а Олена тіткою Ганею.
У Ганнусі була своя доля. Вийшла заміж у селі за місцевого Григорія був чоловік роботящий і добрий, але прожила з ним ледве рік. Загинув був лісником, мабуть, утонув у болоті. Шукали довго, так і не знайшли. Залишилася Ганна сама, навіть дитину не встигла народити.
Від горя спершу хотіла втекти до монастиря, але потім передумала.
Яка з мене черниця? Я ще молода, можу й брехнути, і лихого слова сказати. Так і залишилася в селі, жила з батьками.
Молодша сестра Наталя вийшла заміж у місто. Їй пощастило чоловік був на пять років старший і вже обіймав високу посаду. Згодом вони збудували величезний дім, народилася донька Олена. Тоді й запросила Ганну сестра переїхати до них.
Ганнусю, переїжджай до нас у місто. Ми з чоловіком працюємо, а ти будеш доглядати за Оленкою, готувати одним словом, допомагатимеш.
Ой, Наталко, з радістю. Гриць мій був добрий, я по ньому всі сльози виплакала боюся, тут у селі з туги зівяну. А заміж більше не хочу, сумуватиму за ним. Приїду, всю роботу в хаті на себе візьму.
Так Ганна й переїхала до сестри, стала називати себе домробітницею. Готувала з задоволенням усім подобалася її страв