Це було біля моря
“Тобі треба відпочити, ну скільки можна працювати, Владо? На себе стала не схожа де твій палаючий погляд, де твоє радісне настроєння, яким ти завжди всіх заряджала? Ну розійшлася й розійшлася з тим своїм” мати додала нецензурне слово “правильно зробила, і нема чого страждати.”
“Мамо, та я й не страждаю. Майже рік минув, як ми розлучилися, я вже звикла. Донька не дає нудьгувати. А взагалі моя Соломійка явно не по роках розвинена. Часто дивує своєю дорослістю, хоча їй ще й дванадцяти нема. Це все тому, що вона обожнює читати твої журнали, які ти купуєш. Вона читає все підряд, розповідала донька.”
Вирішили з донькою махнути на море.
“Ось-ось, і Соломії теж треба відпочити, вона у нас розумниця, у школі відмінниця, нехай трохи розвантажиться. Пропоную тобі поїхати з нею на море. На різні санаторії чи туристичні путівки грошей поки нема, але в приватному секторі можна пожити, я вам підкину трохи гривень, наполягала мати.”
“Мамо, погоджуйся, почула голос доньки Влада, тим більше бабуся нам допоможе. А може, бабусю, і ти з нами? весело додала вона. Розумієш, мамо, вода й сонце живлять рослини й дерева, вони стають міцними й витривалими. Так само й ми з тобою наберемося сили й здоровя, донька явно процитувала когось.”
“Господи, звідки це в тебе, Соломійко?”
“Ну я ж читаю, це з бабусиних журналів. До того ж я вчуся в школі, якщо ти не помітила, сміялася донька.”
Відпустка Влади добігав кінця, і вона вже вирішила з донькою махнуть на море. Відпрацювавши останній день перед відпусткою, вона, виходячи з офісу, сказала колегам:
“Дівчатка, па-па, я така щаслива попереду відпочинок!”
“Гуляй, Владо, відпочивай на повну, засмагай, купайся та знайомися з якимось мачо, весело побажали колеги.”
Розпочалися збори. Чемодан заповнювався. Заїхали до торгового центру, купили нові купальники, шорти. Соломія від щастя співала й веселилася:
“Це було біля моря, вона йшла піском, а він дивився на неї” цитировала донька.
“Доню, це ти про що? Звідки знову такі думки?”
“Мамо, читала в журналі.”
“Занадто рано тобі дорослі журнали, треба їх викинути, казала Влада.”
“Мамо, ти забула ще ж є інтернет.”
“І його відключу.”
“Ну мамочко, це вже насильство над особою, сміялася донька.”
“Давай, особисто, збирай свої речі, відповіла мати.”
“Мамо, а Вірка мені заздрить, їй теж хочеться на море. Вона ніколи там не була й навіть уявити його не може.”
“Зрозуміло. У них складнощі в сімї мама інвалід, батька нема. Я розумію, як їм важко, гру