Він не мав вибору
На другому курсі університету Олег закохався в гарненьку біляву Маряну, яка вчилася в паралельній групі. Її ніжний румянець на щоках та теплий погляд великих сірих очей не давали йому спокою. Але на одній із студентських вечірок вони нарешті познайомилися ближче він запросив її на танець.
Як гарно ти танцюєш, зробив він комплімент Маряні, а вона сміялася від щирого серця.
Та що там складного? Рухайся швидше і все вийде, усміхаючись, відповіла вона, танцюючи із задоволенням.
Вона чекала дитину.
З того вечора вони почали зустрічатися. Їхній палкий роман завершився весіллям. Жили в гуртожитку, обидва студенти, але якось вправлялися. На той час їм дали спільну кімнату, а невдовзі в ній зявилася дитяча ліжечка. Маряна чекала дитину.
Олеже, як ми вчитимемося, коли зявиться наш син? Одна кімната Можливо, мені варто взяти академвідпустку. Шкода, звісно, тоді ти закінчиш інститут раніше за мене.
Марянко, навіщо заздалегідь переживати? Ось народиться син тоді й думатимемо. Ми ж не перші й не останні в такій ситуації. Якось же інші студенти живуть і виховують дітей. Віталік із моєї групи взагалі близнюків виховує і не кидає навчання, говорив чоловік.
Настала година, і Маряна народила чудового хлопчика Євгена. Олег із нею не могли натішитися: у їхній родині зявився цілий новий світ. Спочатку, звісно, було важко, але їм пощастило. То Євген виявився свідомою дитиною, то просто народився спокійним, але молодим батькам вдавалося висипатися він майже не плакав.
Вони ходили на заняття по черзі, готувалися до іспитів. Якось Маряна обійшлася без академвідпустки. Щоправда, коли син хворів, її мати приїжджала із сусіднього села, доглядала за онуком, давала ліки.
Марянко, може, забереш Євгена до нас у село? пропонувала мати, але вони відмовлялися.
Ні, мамо, якось перебємося. Якщо що знову покличемо.
Так Олег із Маряною закінчили університет. Здавалося, тягар родинного життя мав їх зміцнити, але не тут-то було. Маряні дісталася у спадок бабусина квартира. Вони вже працювали й жили там. Євген ходив у дитячий садок.
Коли в їхній родині почалися непорозуміння, Олег навіть не міг зрозуміти причини. Маряна змінилася, стала холодною. Вони вже не розуміли одне одного. Олег замислювався:
Чи любили ми один одного справді, коли одружилися молодими, чи прийняли симпатію за кохання? Чи просто тримаємо сімю заради дитини? Я хочу зберегти нашу родину, хоч би заради сина. Але ми дійшли до такого, що нас із жінкою повя́зує лише любов до сина та відповідальність за нього.
Що думала Маряна, він не знав. Вона просто покохала іншого так сильно, що готова була кинути чоловіка. Але піти з сином було нікуди адже це її квартира. У того Артема не було свого житла. Одного дня дружина оголосила:
Олеже, нам треба розлучитися. У мене інший чоловік, я його люблю. А до тебе ставлюся лише як до батька Євгена. Так більше не може бути.
Але я не готовий до таких змін, відповів він. А як же Євген? Ти подумала про нього? ця звістка приголомшила його.
Я постійно про нього думаю. І мені здається, так буде краще.
Як краще?! Щоб сина виховував чуж