Коли б не щастя
Керівник відділу продажів Богдан не був жонатий, тому, побачивши молоду й гарну Олену, одразу закохався. Вона прийшла перший день на роботу до його відділу, і він негайно підійшов до неї.
Доброго ранку, колего, промовив він з такою теплою посмішкою, що погляд Олени мимоволі затримався на ній.
Доброго ранку, відповіла вона ніжним голосом і злегка посміхнулась у відповідь.
Отже, приступайте до обовязків. У курс справи вас введе Марія, вона тут найстарша, він кивнув у її бік. Ознайомтеся з інструкцією. Бажаю удачі, сподіваюся, спрацюємося.
Колеги, переважно жінки, з цікавістю подивилися на свого начальника, і коли він вийшов, Марія прошепотіла сусідці Ганні:
З яких це пір наш Богдан так уважно ставиться до новеньких? і обидві тихо засміялися.
Олена спочатку придивлялася все ж новий колектив. Поводилася не скромно, скромності в ній і не було, але тихо зайняла позицію спостерігача. Молода, але вже досвідчена: їй лише двадцять два, а з сімнадцяти років встигла розбити кілька сімей. Навіть під час навчання в коледжі закрутила роман із викладачем набагато старшим за себе, але першим опамятався він, коли чутки дійшли до його дружини.
Минув деякий час, і Богдан запропонував їй зустрітися після роботи в кавярні.
А чому б і ні? Ви мій керівник, а з керівником треба підтримувати добрі стосунки, так би мовити, налагоджувати звязки, усміхнулася вона.
Олена посміхалася так мило й щиро, що він спочатку подумав жартує. Але зрадів, адже вона погодилася. Богдану було тридцять, він жодного разу не був одружений, хоча стосунки були але до серйозного кроку не дійшло. Тому цей роман розкрутився швидко: закохалися, зустрічалися, а потім усі колеги разом здивувалися, коли він оголосив, що вони з Оленою запрошують їх на весілля.
### Сімейне життя Богдана
Усі бажання та примхи Олени він виконував. Він навіть прийняв її умову.
Поки що не плануємо дітей, хочу пожити для себе. Коли буду готова стати матірю повідомлю. А поки що, любий, жодних пелюшок та розпашонок.
Богдан вважав, що пройде час, і дружина зрозуміє, що сімя без дитини не сімя. Але час минав, а Олена не збиралася народжувати, і кожен раз, коли він починав розмову про дитину, різко обривала його.
Бодя, я ж тебе відразу попередила, і ти погодився. Тому не загрузь мені голову цим. Я ще не готова.
Минуло ще трохи часу, і одного дня чоловік побачив, як дружина, розгублена, вийшла з ванної з тестом на вагітність у руках.
Олено, ти вагітна? вона кивнула.
А він від щастя підхопив її на руки, а вона розплакалася.
Не хочу народжувати, не хочу бути товстою коровою. Ти повинен щось зробити! але він тримав її на руках і цілував у мокрі від сліз щоки.
Не злись і не плач, це ж щастя. Як же я тебе люблю, Оленко. У нас буде дитина!
Та Олена була рішуча: пішла до лікаря і взяла направлення, щоб позбутися вагітності. Але Богдан прибіг до лікарні вчасно вона ще не зайшла до кабінету. Зі скандалом вивів її на вулицю.
Благаю тебе, Олено. Не робить цього, нехай народиться наша дитина. Я буду тобі у всьому допомагати. Обіцяю, вже умовляв він.
Дружина погодилася за умови, що міняти пелюшки, памперси і вставати вночі до дитини вона не буде. Усю вагітність Богдан не відходив від неї, виконував усі бажання та примхи. Нарешті настав той день: він відвіз її до пологового. І лише коли на світ зявилася здоровенька донечка, він з полегшенням зітхнув.
Задоволений і щасливий поїхав додому відпочити. А наступного дня, коли приїхав до пологового провідати дружину з донечкою, йому раптом сказали:
Вашої дружини тут немає, вона втекла, дитину залишила.
Не може бути, не повірив Богдан. Може, вона кудись вийшла? Пошукайте її.
Ні, вона пішла. Ось записка, медсестра простягнула йому листок, складений удвоє.
Ні в офісі, ні вдома Олена не зявлялася, на дзвінки не відповідала, змінила SIM-карту. Лише через півтора місяця вона подзвонила Богдану.
Збери мої речі, приїде мій Олег і забере їх. На розлучення подавай сам, я все одно не прийду.
Про донечку навіть розмови не було не потрібна вона їй, як і Богдан. Так і став він для донечки Соломійки і матірю, і батьком. Добре, що неподалік жила його мати допомагала з донечкою.
### Соломія
Почувши дзвінок, Соломія підняла трубку. Дзвонила зі школи Віра Іванівна, вчителька Дениска, її сина. Він навчався у другому класі.
Терміново приходьте до школи, ваш син тут таке вчинив, і відключилася, не вдаючись у подробиці.
Соломія схопила сумку, відпросилася з роботи і побігла до школи.