Були інші часи
Багато-багато років тому життя було зовсім іншим, особливо в селі. Там були свої порядки, свої звичаї, прикмети та норови. Доля дітей вирішувалася батьками на кого вкажуть або кого зведуть, з тим і житиме донька чи син. А якщо між молодими було кохання на це ніхто не зважав. Так жили їхні батьки, діди й прадіди.
Оксана виросла в родині, де було четверо дітей, вона наймолодша. Вже вміла й господарювати, й прясти. Їй йшов сімнадцятий рік, коли вона закохалася в Олеся. Він жив на іншому кінці села, але часто опинявся неподалік від її хати. Вони переглядалися, і ці променисті погляди говорили дуже багато.
За наказом батька
Оксанко, ну-бо скажи мені, нащо цей Олесь крутиться біля нашої хати? Що йому тут робити, коли він живе аж на тому кінці села? суворо допитував батько Тарас, хоч вона й намагалася, щоб він нічого не здогадався. Але від батька нічого не сховаєш.
А я звідки знаю, тату? відповіла вона, опустивши очі, а серце билося так, що мало не вискакувало.
Звідки-звідки? Заміж забажала? Знайду я тобі чоловіка, а не цього Олеся-волоцюгу. Живуть із матірю в напівзвалині. Не такий тобі чоловік потрібен, рішуче сказав батько.
Тарас вирішив, що Оксану треба терміново видати заміж, інакше не вбереже він її, і доведеться йому споріднюватися з Олесем, якого він чомусь не міг терпіти.
Мати, в Оксани є посаг? Щось для неї приготувала? спитав він у дружини Ганни.
Та перелякано подивилася на чоловіка.
Тарасе, з чого це ти питаєш? Ну є трохи, але дівчина ще молода. Невже вирішив віддати її заміж? Занадто рано, та й найменша вона у нас, заспівала Ганна, знаючи впертий характер чоловіка. Якщо він щось задумав, його не переконаєш.
Ганну теж видали за Тараса, не питаючи її думки. Звели і все, так і жили все життя. Вона не любила чоловіка, а боялася його був суворий та жорстокий. Тому ніколи не сміла йому перечити.
Не рано. Чого розревілася? Скоро сімнадцять дівчині, якраз пора заміж, поки не зіпсувалася. Ходить тут Олесь, не бути йому моїм зятем.
Ганна ще більше злякалася, бо Оксана потай від батька зізнавалася їй, що подобається їй кучерявий Олесь, і він їй теж.
Мамо, нічого не можу з собою вдіяти. Як побачу Олеся, так серце і заходиться, і хочеться з ним поговорити, але страшно. Раптом батько побачить.
Ох, доню, й не думай. Ти ж знаєш нашого батька. Не до вподоби йому Олесь.
Заміж за некоханого
Як тільки Оксані виповнилося сімнадцять, до них у хату заслали сватанько. Батьки Петра жили через два двори. Вважалися заможними мали корову й коня. Троє синів. Петро найменший, ще неодружений, тому й треба було привести в дім дружину.
Він їй ніколи не подобався. Рудий, з веснянками, неохайний, але завжди, проходячи повз їхню хату, зупинявся й визирав у двір. Хотілося йому побачити гарну й статну дівчину. А вона від нього завжди ховалася. Був він старший за неї на три роки. Навіть коли були дітьми, бігали вулицею до річки, вона уникала Петра не подобався він їй. Завжди казала, що не терпить рудих хлопців. А одного разу, коли їй було років сім, на річці він навіть врятував її витягнув із середини, куди її знесло течією.
Тільки не кажи моєму батькові й мамі, що врятував мене. Батько більше не відпустить мене з хати, благала Оксана, цокотячи зубами від холоду.
Не скажу, хай буде. Біжи додому, промовив Петро і ледь підштовхнув її.
Не сказав він її батькам, і вони так і не дізналися, що їхня донька ледь не втопилася.
Напередодні Тарас зустрів Олеся неподалік від хати й рішуче сказав:
Не крутися тут. Не бути тобі моїм зятем. Завтра прийдуть сватаньки, тож віддам Оксану заміж. І щоб я тебе тут більше ніколи не бачив.
Олесь перелякано дивився на Тараса чи правду він говорить? Але бачив, що батько дівчини настроєний серйозно. Нічого не сказавши, розвернувся й пішов на інший кінець села. Був засмучений нічого не зможе вдіяти, якщо так вирішив батько Оксани. А як же вона йому подобалася! Як дивилася на нього гарячим поглядом, як палали її щоки він навіть здалеку це бачив. Але так було заведено в селі. У ті давні часи не можна було гуляти з коханою дівчиною. Треба було засилати сватанько, і якщо пощастить одружитися з нею. Тоді рідко хто одружувався з кохання. Все вирішували батьки.
Ввечері, коли Оксана допивала чай, Тарас суворо подивився на доньку. Від цього погляду вона зігнулася, зрозумівши доброго чекати не варто. Поклавши ложку на стіл, батько промовив:
Отже, мати, і ти, Оксанко,