**Щоденник**
На останньому курсі університету Марійці зробив пропозицію Дмитро, з яким вони зустрічалися близько року. Мріяли про спільне життя, як і більшість майбутніх подружжів. Марійка була впевнена, що вона найщасливіша, адже виходила заміж за кохання. Вона добре памятала слова своєї бабусі:
Онуко, виходи заміж тільки за кохання. Повір, я прожила довге життя і знаю, про що кажу. І не слухай ніяких прислівїв на кшталт «звикнеш полюбиш». Не полюбиш
Марійка любила Дмитра і була певна, що він відповідає їй тим самим. Тому без вагань погодилася.
Оленко, будеш у мене свідкою на весіллі, звернулася вона до найкращої подруги, з якою ділила кімнату в гуртожитку.
Звісно, хто ж ще, відповіла та.
Але вже на третій день Марійка отримала такий удар, що ледь прийшла до тями. Вона застукала свого нареченого Дмитра з Оленкою у навчальній кімнаті, причому в дуже непристойній ситуації.
Кращого місця не знайшли? різко кинула вона і вибігла з кімнати в сльозах.
Потім Дмитро благав прощення, лепетів:
Марійко, ти неправильно зрозуміла, це зовсім не те, що ти подумала
Усе зрозуміло, Дмитре. Я більше не хочу мати з тобою справи, а тим паче виходити заміж. Ти зрадник, і це все пояснює. А моя колишня подруга нічим не краща. Ви добре підходите один одному. Одружуйтесь на здоровя.
Після такої зради Марійка остаточно розчарувалася в чоловіках. Вона проаналізувала все і вирішила: більше ніколи не віритиме їм. Буде морочити їм голову, так само, як і вони, просто користуватиметься ними.
Хоч це й цинічно, думала вона, але я більше не хочу бути обманутою і отримувати стрес.
Дмитро з Оленкою одружилися, і вона одразу завагітніла. Марійка після закінчення університету залишилася в місті, влаштувалася на роботу, і виявилося, що її колишній Дмитро працює в тому ж офісі, тільки в іншому відділі. Вони іноді стикалися.
Першим заговорив Дмитро:
Привіт, ось так збіг працюємо в одній компанії. Ну, як ти? Як справи?
Привіт, у мене все чудово, весело відповіла Марійка, вирішивши не показувати, що ображається. А ти як?
Та як? Я молодий тато, Оленка народила доньку.
Вітаю, промовила Марійка і, посилаючись на справи, пішла.
На корпоративі Дмитро, трохи випивши, не відходив від неї, і вона без труднощів повернула його. Але після його зізнань про те, як сумує без неї і як памятає їхнє кохання, вона його відштовхнула. А потім розповіла його дружині подробиці їхніх зустрічей.
Марійка розуміла, що це була помста, але навіть не шкодувала. Вона зустрічалася з хлопцями, але заміж не збиралася. Якщо хтось починав про це говорити, вона припиняла стосунки.
У офісі зявився новий колега начальник відділу Тарас. Відразу почав проявляти до неї увагу.
Ну, Марійко, тримайся, Тарас серйозно запав на тебе, сміялися колеги.
Побачимо, вирішила вона.
А потім він дійсно закохався і запрошував у кафе. Вона пару разів погодилася, але далі не йшла, тримала дистанцію.
Марійко, раптом сказала їй колега Ганна, ти ж знаєш, що в нашого Тараса дружина і четверо дітей?
Ні, справді четверо? здивувалася Марійка.
Так, мені сказала кадровичка. Попросила попередити тебе. Всім у офісі відомо, що він до тебе палить. Тобі це потрібно потім розбиратися з багатодітною мамою? Все одно тебе зробить винуватою.
Дякую, Ганно. Я й не збиралася нікого відбивати. Мені він не надто подобається, просто морочу голову з ме