**ЩОДЕННИК НЕРОДНОГО ТАТА**
З малечку Марічка знала, що мама принесла її «у спідниці». Добрі сусідки, які, здавалося, жили на лавочці біля підїзду, пояснили.
Марічка уявляла, як її тендітна, невисока мама Оленка несе в підолі святкової сукні зненацька зявився Марічку.
Це тому, що в тебе тата нема! важливо пояснила їй Софійка, яка мешкала над квартирою, де жили Марічка з мамою. Ти безтатнівна!
А це як? здивувалася Марічка.
А так! Нагуляла тебе мамка! У тебе тата нема! А в мене є! і Софійка гордо подивилася на подругу.
Ну, і що? здивувалася Марічка. Зате в мене є бабуся й дідусь! А в тебе ні.
Ха! Бабуся з дідом це не головне! У жінки має бути чоловік! Без чоловіка вона неповноцінна! Так моя мама каже!
Ввечері після вечері Марічка, як завжди, сіла поруч із мамою на дивані. У них була така традиція: вечорами сидіти разом, займатися своїми справами й розмовляти. Мама була майстриня. Вона постійно щось робила: шила, вязала, вишивала. Марічка, дивлячись на неї, теж захоплювалася рукоділлям: плела браслети з бісеру, викладала картини діамантовою мозаїкою чи ліпила з пластиліну різних звірят.
Мам! А тато обовязково має бути? запитала дівчинка, прислухаючись до того, що відбувалося в квартирі над ними. Там починався щовечірній «концерт», як його називала бабуся Марічки, Ганна Іванівна. Його влаштовував батько Софійки, дядько Петро. За голосами, що лунали зверху, можна було зрозуміти, у якому він стані. Якщо кричав лише дядько Петро, а жіноча половина квартири поскиглювала, значить, чоловік випив. Якщо ж крики лунали з обох боків значить, дядько Петро був тверезий, і це його неймовірно злило.
Ну, якщо ми з тобою живемо без тата, значить, він зовсім не обовязковий, посміхнулася Оленка, гладячи доньку по голові й теж прислухаючись до того, що діялося нагорі.
А Софійка каже, що жінка без чоловіка неповноцінна
Ну, сонечко, у кожного свої способи самоствердження. Ось нам із тобою разом погано?
Ні, заперечно похитала головою Марічка. Вони справді добре жили з мамою. Мама працювала бухгалтеркою у великій фірмі, мала гарну зарплату. Кожні вихідні вони ходили кудись відпочивати: у кафе, кіно, театр, парк, просто по магазинах. Кожне літо їздили на море, а кожен Новий рік у село, де мешкала мамина подруга тітка Надя. У тітки Наді було троє дітей, і кожну зиму їхній тато, чоловік тітки Наді, робив у дворі велику гірку, з якої діти з радістю каталися.
«Концерт» нагорі розгорявся. Вибірковий мат, яким кричав дядько Петро, було чути, мабуть, уже в усьому будинку. За півгодини мама, посміхнувшись Марічці, пішла у передпокій. Концерт наближався до логічного завершення. Зверху грюкнули двері, і почулися поспішні кроки. Оленка відчинила двері, і до них у квартиру влетіли тітка Катерина з Софійкою.
Зачиняй швидше! закричала вона Оленці, але та вже й сама знала, що робити. У двері застукали.
Оленко! Відчиняй! заревів пяним голосом чоловік. Відчиняй, або я тобі двері виламаю! Де ця с***? Нехай вийде! Я їй усі кістки поламаю!
Якщо зараз не підеш викличу поліцію! спокійно відповіла Оленка. Вона вже звикла до таких погроз. І сусід знав, що вони не порожні. Оленка вже кілька разів викликала наряд. І в нього була остання поперед