Хвору бабусю звали доживати віку до онука. А коли дізналися, що в нотаріуса лежить заповіт рвали на собі волосся.
Доброго ранку, кохана, Олеся скривилася, почувши в телефонній трубці голос свекрухи Марії Павлівни. Якщо та телефонує значить, збирається зіпсувати цей самий добрий ранок.
Олеся ледве терпіла Марію Павлівну. Взаємність тут була повною. Справа була не в тому, що невістка була поганою людиною. Просто вона стала дружиною її нелюбого старшого сина Андрія і автоматично потрапила до списку небажаних осіб.
В мене для вас чудова новина, з єхидством продовжила Марія Павлівна. Моя свекруха, Ганна Леонідівна, тепер житиме з вами. Прийдеться відпрацьовувати незаслужено отриману квартиру.
Олеся полегшено зітхнула це була зовсім не погана новина. Зазвичай свекруха вигадувала для неї більш неприємні речі. Спочатку молода жінка не розуміла, чим так не сподобалася матері чоловіка, поки він не розповів їй історію.
Андрій був старшим із трьох дітей Марії Павлівни. Народила вона його без чоловіка, ще дівчиною, і дуже соромилася його присутності в своєму житті.
Хоча, попри це, гарненькій жінці із трирічним сином вдалося привабити солидного і заможного вдовця Ярослава Петровича. У законному шлюбі у них зявилися ще двоє дітей хлопчик і дівчинка.
Вітчим Андрія був кмітливим і діловим, піднявся ще у 80-х, відкрив кооператив. Потім зумів не розоритися у 90-х, а в 00-х і зовсім пішов у гору.
Дітей своїх за кровю не розрізняв, як людина справедлива, завжди купував усім порівну іграшок, одягу, їжі.
Але й ременя міг дати кожному однаково, якщо на те була причина.
Марія Павлівна ж розрізняла дітей. Між тим, як штовхала чи щипала, часто шипіла Андрію:
Навіщо я тебе народила, чорнявий, увесь у свого марновірного тата, як ворона серед голубів, натякаючи на своїх світловолосих дітей.
Чим був винен нещасний хлопчик невідомо. Він же не просив у матері квитка у життя, та й чоловіка їй допоміг знайти саме він.
Ярослав Петрович пожалів заплаканого у скверику після чергової лайки матері хлопчика з буйним чубом і підійшов заспокоїти. Так і познайомився із злою жінкою.
Чоловіком і батьком Ярослав Петрович виявився чудовим, дружину пестив, на дітях не економив. Грошей і уваги вистачало на всіх, зайвий рот його не обтяжував, і Андрій ніколи не почувався чужим. А ось молодші брат і сестра, підбурювані матірю, постійно намагалися вказати йому його місце.
Ти нам ніхто, ми тобі не рідня, наш тато тебе годує, то й чулося під час їхніх дитячих свар