**Помста**
У тридцять років Оксана Бугай була відомою серед бізнесменів, вела з ними справи та зустрічі. Вважала, що в бізнесі всі засоби хороші, і навіть використовувала жіноче чарівність, щоб досягти свого. З деякими партнерами її повязували не лише ділові стосунки. Ішла до мети, не зважаючи на перешкоди.
Як сама жартувала подрузі:
Я не спала з усіма підряд. Лише з тими, хто мені подобався. Так, не зовсім по-діловому, але жінці у цьому світі пробитися непросто. Хоча зараз уже й ми займаємо свої ніші.
Не знаю, Оксанко, я б так не змогла. Я ось працюю в офісі, начальство за мене вирішує. Мене все влаштовує. А крутитися в бізнесі навіть уявити не можу. Треба мати стрижень, причому залізний. У тебе він є, підтримувала Наталя свою подругу.
Знаєш, Наталко, коли я починала, одразу зіткнулася з недовірою. Один колишній знайомий прямо сказав: «Жінка може досягти успіху, якщо знайде правильний підхід». Ось і став Олег моїм першим особливим партнером.
Ой, Оксанко, як ти вирішилася? Мені здається, це складно переступити цю межу, з легким переляком промовила Наталя.
Наталко, саме з ним я зрозуміла, що можна розділяти стосунки: одні з чоловіком, до якого є почуття, а інші ділові, де задоволення приходить пізніше, коли бачиш результат, Оксана вже до всього підходила з холодним розрахунком.
Її справа розвивалася. Тепер їй потрібен був сильний IT-фахівець, котрого спочатку вона не могла дозволити собі найняти. Згодом за оголошенням прийшов молодий спеціаліст двадцятипятирічний Андрій. Оксана спочатку сумнівалася, але під час співбесіди в нього проскакували дуже розумні думки. Хлопець із гарними даними, недосвідчений, але перспективний.
Доброго дня, вітався він, усміхаючись, заходячи до кабінету.
Доброго, Андрію. Сідайте, обговоримо ваші обовязки. Призначаю вам випробувальний термін два тижні. Якщо не накоїте дурниць, візьму на постійну роботу. Але є умова, многозначно подивилася на нього Оксана.
Андрій підняв брови:
Яка?
Поки що не розраховуйте на велику зарплату. Якщо підходить починайте.
Так, підходить, спокійно відповів він.
Оксана придивлялася до нього: фахівець із нього вийшов непоганий, але інколи йому бракувало жорсткості. Не міг поставити на місце дівчат-менеджерів чи вигнати когось із кабінету. Натомість був мяким.
Свої «особливі» зустрічі вона проводила в кабінеті. Зручно ж і справи обговорити, і документи підписати. Тому її «спеціальні» партнери приїжджали після робочого дня, коли всі розходилися.
Але одного разу, коли така зустріч уже добігала кінця, у кабінет несподівано зайшов Андрій з документами. Вона ж і не знала, що він залишився по Вибачте, я не знав, що ви не самі, збентежено пробурмотів він і швидко вийшов, а Оксана з подивом усвідомила, що тепер їй доведеться грати з ним у нову гру.
**Кінець.**