“Хочу лежати, а дивитися за дітьми це жіноча справа!” буркнув чоловік і закрив очі. Та вже за дві години глибоко пошкодував про ці слова.
Уявіть: я чекала цієї поїздки до Єгипту, як спасіння. Останні півроку на роботі були пекельними. Поверталася додому, як вичавлена губка, а там чекала друга зміна: уроки, вечеря, перевірка домашніх завдань.
Саме я знайшла цей готель, встигла купити дешеві квитки, зібрала три чемодани, не забувши улюбленого зайчика пятирічного сина Микитки та powerbank для планшета восьмирічної доньки Марійки. Я була головним стратегом операції “Сімейний відпочинок”.
І ось ми прилетіли. Море, сонце, діти скачуть від радості. Здавалося б ось воно, щастя. Але мій чоловік Тарас мав іншу думку.
Він із виглядом тріумфатора впав на шезлонг, натягнув окуляри, занурився у телефон і впав у стан сплячки. Його єдиний рух час від часу перевернутися, щоб засмага була рівномірною.
Діти ж вічний двигун. Усі ці “мам, дай”, “мам, пішли”, “мам, подивись” лунали тільки до мене. Тарас робив вигляд, що його це не стосується. На другий день я зрозуміла: моя відпустка перетворилася на роботу, тільки під палючим сонцем.
Якось я побачила рекламу місцевого спа: “Дві години раю: шоколадне обгортання та масаж”. Легендарно! Я вже відчувала запах какао. Це був знак я заслужила це!
Підійшла до чоловіка, який дрімав, і солодко промовила: “Тарасе, посиди з дітьми пару годин? Хочу сходити на масаж”.
Він ледь відкрив око і випалив: “Оленко, ти серйозно? Доглядати за дітьми це ж твоя робота! Я ввесь рік працював, щоб тут відпочивати. Хочу полежати”.
Сказав і знову закрив очі.
Обидно? Ще б пак! Я ж теж втомилася! У голові закипіло, але я не кричала. Нащо? Слова тут не допоможуть.
Тоді мій погляд впав на аніматорів у піратських костюмах. І тут мене осяяла геніальна думка трохи зухвала, але справедлива.
З енергією підійшла до них із заговорюючою посмішкою: “Доброго дня! Бачите того чоловіка на лежаку? Це мій чоловік. Він мріяв стати капітаном, але соромиться. Давайте зробимо його героєм сьогоднішнього квесту?”
Для впевненості підсун