Щоб не спокушати долю
Гарна й вільнодумна Оленка закохалась, та ще й у такого красеня Ярослава, що й сама здивувалась. Працювала вона у перукарні, а він зайшов підстригтися і сів до неї в крісло.
Будь ласка, трохи коротше, чемно попросив він, глянувши їй у вічі, і між ними миттєво пробігла іскорка, та ще й яка аж очі блищали.
От би його так гарного, а очі як полумя, мелькнуло в Оленки в голові.
Оце так красуня! Працює тут, а я й не заходив ніколи. Випадково трапилося. Добре, що сюди завернув. Залишилось тільки дізнатись, чи вона вільна. Адже такі дівчата рідко бувають самотні, думав Ярослав, поки Оленка чарівничала над його стрижкою.
Вона швидко впоралася, а потім шкодувала:
Треба було більше часу біля нього провести, ну та й годі, це просто клієнт.
Ярослав не хотів упускати таку красу і вирішив зустріти її ввечері. Вийшовши з перукарні, подивився на графік роботи і, задоволений, поїхав у офіс він закінчував раніше.
Після роботи Оленка вийшла і одразу побачила свого клієнта з букетом квітів. Він підійшов із посмішкою:
Привіт, це тобі, подарував квіти.
Мені? А за що? здивувалась Оленка.
За стрижку, дуже сподобалось, засміявся він, і вона теж. А ти вільна? Може, сходимо в кавярню?
Мабуть, можна, погодилась вона, а сама подумала: Невже такий гарний хлопець самотній? Нема в нього дівчини?
У кавярні вони весело й легко розмовляли. Ярослав виявився приємним і цікавим співрозмовником, жартував, а Оленка сміялась, забувши про все. З того вечора вони почали зустрічатись. Вона чекала, коли він її кине, але їхні стосунки тривали, до того ж Ярослав був добрим і турботливим.
Час минав. Вони вже почали обговорювати спільне життя й весілля. Оленка розуміла, що проблем через зовнішність Ярослава їй не уникнути. Бо куди б вони не пішли завжди знайдуться дівчата й жінки, які полюбляють чужих хлопців, а гарних особливо. У цьому вона не сумнівалась і навіть відмовлялася за нього виходити саме через це.
Оленко, так він інколи її називав, ну що ти знову собі надумала? Які фантазії? щиро запитував Ярослав.
Не знаю, не можу за тебе вийти, бо ти гарний. А гарним хлопцям не варто довіряти. Я бачу, як жінки на тебе дивляться, чесно зізналась вона.
Оленко, ну що мені робити з собою? Може, обличчя зіпсувати?
Вона дивилась на нього і розуміла, що любить свого Ярослава до божевілля, всією душею. Любила його чорні палкі очі, теплий погляд з-под густих вій, чіткі риси обличчя. Ярослав був добрим і вірним хлопцем, який, окрім Оленки, любив тільки компютери.
Та Оленка все ж таки здалася і погодилась вийти заміж. Вони одружились.
Оленко, моя люби