Колись у житті не лише жінкам не щастило у сімейних справах, а й чоловікам теж. Віктор один із таких. Перед ним постало питання що з ним не так?
«Мені вже тридцять вісім, а я досі не знав щастя, хоч і двічі був одружений. Точніше, офіційно лише раз, а другий жив без шлюбу. І знову ні до чого доброго не прийшло. Де моє щастя? Чому воно мене оминає? Чому мені зустрічаються не ті жінки, чи я не там їх шукаю?»
Віктор сама доброта. Всім прагне допомогти, усіх захистити від лиха. Навіть знайомі йому кажуть:
«Віть, тобі треба працювати добрим чарівником. На всіх доброти не вистачить, не всіх пожалієш.»
Але таким він уродився. Живе з батьками в селі, у них великий дім, господарство. Руки золоті може бути і зварювальником, і водієм, і меблі збирати, і пральну полагодити, і з електрикою розібратися. Тому у селі його завжди чекають. А ще працює на заробітках. Заробляє добре. А коли приїжджає додому відпочити односельці тут як тут. У одного те, у іншого інше.
«Сину, та чого ж ти у нас такий безвідмовний? лається мати. Приїхав відпочити після роботи, а знову працюєш. Там напрацюєшся, і тут ніякої передишки.»
«Мамо, та людям теж треба допомогти.»
«Люди, сину, хитрі. Ти їм безкоштовно все робиш, з односельців грошей не береш. А вони це розуміють, не хочуть інших за гроші наймати.»
«Та годі, мамо, з мене не вбавиться», завжди відповідав він.
Коли Вікторові було двадцять два, він одружився з Галею. Вона була на два роки молодша, гарненька та дуже жвава. Матері Віктора вона не подобалася.
«У дружини треба брати скромну та тиху, а не таку як Галя. Вона у свої двадцять багато чого повидала, а ти познайомився з нею місяць і одразу до ЗАГСу. Хто тебе так швидко підганяв?» бурчала мати.
«Мамо, тобі все не так. Що б я не зробив усе не так. Ну чим тобі Галя не вподобалася? Жвава, так. Але мені така дружина й потрібна, бо я сам не такий. Мужики бувають спритні, а я що?» відмахувався Віктор.
«Гаразд, мовчу, відповіла мати. Але потім нічого не кажи. Міг би придивитися до Оленки, нашої сусідки. Вона скромна, господарна, увечері дома сидить, ніхто про неї поганого не скаже.»
Жили у батьків, хоча у Віктора був окремий вхід з іншого боку хати, тому свекруха іноді й не бачила невістку. За худобу доглядали Віктор і батько. Мати лише корову доїла.
Як тільки він їхав на заробітки, у його дружини починалося веселе життя. Вона пристосувалася: побачить, що світло у батьків погасло значить, лягли спати. Тихенько одягалася і виходила з хати з іншого боку. У браму з подвіря не йшла із вікон свекрухи її видно. Виходила через городню калітку. Ішла в клуб на танці, а після них її часто проводжали хлопці то місцеві, то з сусіднього села.
Одного разу свекрусі стало зле, і батько Віктора пішов у половину невістки Віктора якраз не було. Зайшов у хату сина двері відчинені, ніч на дворі, а Галі дома нема. Здивувався.
«Де ж ця Галя? Чоловіка нема і її не застанеш», подумав він і пішов до сусідки.
Зінаїда, мати Оленки, прибігла до свекрухи. Та страждала від болю в голові настільки, що очі важко було відкрити. Добре, що захопила з собою тонометр виявилося, тиск підскочив. Дала таблетки і напоїла водою.
Вранці свекор зайшов до Га