Давня таємниця
У домі Олега та Марії радість. Сьогодні весілля їхнього єдиного сина Ярослава, одружується він із коханою дівчиною Соломією. Ярику вже давно не спалося, він постійно поглядав на годинник, боячись запізнитись або щось пропустити. Хвилювався він сильно, адже одружується вперше.
Цього дня я чекав так довго. Нарешті назву свою Соломійку дружиною. Коханою дружиною. Будемо щасливі, вона ж мене любить, такі думки були в нареченого.
Соломія теж прокинулася в гарному настрої. Сьогодні найголовніший день у її житті весілля з Яриком.
Мабуть, і він уже не спить і хвилюється, з посмішкою думала вона про майбутнього чоловіка. Сьогодні ми одружимося, і це значить, що кожен день будемо разом засинати й прокидатися. Наша любов перемогла. Попереду лише щастя.
Вона раділа, бо вірила у світле майбутнє. Та життя не дорога через поле, на ній бувають і радісні, і важкі моменти, іноді навіть нерозв’язні проблеми. І найскладніше пройти всі випробування, не втративши близьких.
Спочатку батьки обох не дуже схвалювали вибір дітей. Бо кожен батько вважає, що його доньці потрібен незвичайний чоловік, а синові незвичайна дружина. Але молоді нікого не слухали, вони були щасливі разом, і ніхто вже не міг цьому завадити.
Весілля пройшло чудово. Усі залишилися задоволені. Наречена сяяла від щастя, а наречений був їй рівнею. Почалося їхнє спільне життя. Ярик із Соломією будували плани, мріяли про дітей, про свій великий дім.
Першою у нас народиться донька, впевнено говорив Ярослав. Буде у нас маленька князівна.
А я хочу сина, буду вчити його бути сильним, відповідала дружина.
Та згодом зійшлися на тому, що хто б не зявився на світ першим, це буде їхнє щастя, і вони віддадуть йому всю любов.
Минал час. Минув уже рік їхнього шлюбу, а Соломія досі не завагітніла. Обоє дуже чекали, вона навіть потайки плакала, бо боялася, що дітей у них не буде.
Але півтора року потому нарешті прийшла довгоочікувана звістка.
Ярику, у нас буде дитина! радісно повідомила дружина, повернувшись із лікарні.
Раділи всі: і майбутні батьки, і дідусі з бабусями. У призначений час народився син Івасик.
Я ж казав, що першою буде донька, жартував Ярослав.
З пологового будинку Соломію з Івасиком зустрічали майже всі родичі. Привезли подарунків, вітали молодих батьків, милувалися їхньою дитиною. Усі були щасливі. Жили вони поки що у батьків Соломії у їхній трикімнатній квартирі місця вистачало.
Згодом Марія, мати Соломії, почала помічати, що з її чоловіком Олегом щось не так. Він ходив похмурий, особливо коли дивився на внука, який мирно спав і сопів. Одного разу він не витримав і сказав дружині:
Маріє, подивись уважно на внука. Тобі не здається дивним, що у світловолосих та білих батьків народився син із дуже темним волоссям і смуглявий?
Дружина махнула рукою:
Та годі тобі, Олежу, діти ж змінюються. Випадуть у нього темні волосинки, і виростуть світлі, як у батьків.
Але час минав, а Івасик лишався темноволосим і смуглявим. Він уже самостійно тюпав, грався. Батьки души не чули у своєму синові, бабуся теж. А от дідусь Олег так і не міг змиритися з тим, що внук виглядає не так, як усі в родині. Іноді приходили родичі, милувалися малюком, жартували доброзичливо, згадували, чи не було в роду когось із подібним кольором волосся.
Одного разу Олег не витримав. Він накручував себе й вирішив поговорити з сином.
Ярику, невже ти не помічаєш, що твій син на вас не схожий? Як ти можеш бути спокійним? Я бачу він не наш.
Ярослав образився.
Ти що, натякаєш, що моя Соломія мені зраджувала? Що ти цим хочеш сказати?
А сам як гадаєш, сину? Івасик зовсім не схожий на нас. У нашому роду ніколи не було смуглявих і темноволосих.
Не смій так думати про мою дружину! різко перервав його син. Вона кохає лише мене, і розмова закінчена.
Слова сина розлютили Олега. Він вирішив довести справу до кінця і відкрити синові очі. Потай взяв у внука зразок слини за допомогою ватної палички.
Минув деякий час. Олег повертався додому. Ярослав вийшов із магазину, купив дружині торт на честь дня їхнього знайомства.
Біля дому йому подзвонив батько.
Сину, ти де? Треба поговорити
Я біля дому, зараз прийду.
Коли Ярослав увійшов у квартиру, Соломії не було вона гуляла з сином. А батько нетерпляче його чекав.
Ось, полюбуйся, урочисто сказав Олег і поклав перед сином папір.
Ярослав дивився, але нічого не розумів.
Що це, тату?
Пояснюю. Я здав аналіз Івасика та свій. Результат негативний ми не родичі. Значить,