Клич серця
“Наступний!” гукнула медсестра, коли з кабінету лікаря Дарї Олександрівни вийшов черговий пацієнт.
“Добрий день”, привітався Ярослав, ввічливо посміхнувшись, підійшов до столу та сів на стілець.
“Доброго здоровя”, відповіла Даря. Лікарка була молодою, і звертатися до неї за по-батькові було незвично хіба що медсестра так і робила.
Піднявши очі на візитера, вона одразу зустріла знайомий погляд сірих очей. Серце закалатало, але вона взяла себе в руки.
“Ярослав?” перед нею сидів її колишній однокласник, з яким вони в школі дружили.
Коли Даря після школи поїхала до Києва вступати до медичного університету, Ярослав залишився в їхньому невеличкому райцентрі. По-перше, хворів батько, по-друге сам він не зміг нікуди вступити, а на платне батько не тягнув. Мати померла шість років тому, жили вони вдвох.
Перед нею сидів уже вповні дорослий Ярослав, став ще гарнішим. Даря сумнівалася, що його турбує здоровя, але спитала:
“На що скаржишся? Слухаю”.
“На забите серце, особливо коли бачу тебе”, відповів він, посміхаючись.
“Ох, я піду”, кинувши на Ярослава значущий погляд, промовила медсестра. Все одно це сьогодні останній пацієнт, і вона вийшла.
“Даря, я прийшов на прийом, бо ти мене уникаєш. А мені треба поговорити. Післязавтра я виїжджаю в рейс на два тижні. А дуже хочу сказати тобі щось важливе. Я всього чекаю що ти скажеш: одружений, діти”
У Дарї з Ярославом у школі були ніжні стосунки. Разом ходили на уроки, разом поверталися, вечорами бували в кіно, гуляли. Обоє гарні, навіть ніхто не сумнівався, що одружаться. Але доля розпорядилася інакше. Ще в школі за Ярославом увесь час ходила Оксана з паралельного класу. Чекала його на перервах, після уроків теж. Але він не звертав на її витівки уваги бачив лише Дарю.
“Ярику, та ти все одно будеш мій. Знаєш, є така стара пісня: «Не втечеш, закохаєшся, одружишся все одно будеш мій»”, насвистувала вона, а потім голосно сміялась.
Даря вступила до медуніверситету і поїхала вчитися. Ярослав залишився вдома. Влаштувався на роботу, паралельно навчався на водія, мріяв стати далекобійником. Потім чекав армії. Військо відслужив. З Дарєю майже не бачились вона рідко приїжджала додому на канікули.
А от після армії до нього причепилася Оксана. Працювала продавчинею на ринку, була жвавою, любила випити. Одного разу Руслан, друг Ярослава, запросив десяток друзів у кафе на свої іменини. Оксана сіла поруч з Ярославом, а коли він виходив покурити з хлопцями, вона непомітно долила йому горілки у вино. Він і сам не помітив, як упятався.
“Тебе щось сильно розвезло”, здивувався Руслан, дивлячись на нього. “Зараз викличу таксі, відправлю тебе додому”.
Оксана тут же підскочила:
“Я його відвезу, саме їду таксі вже викликала”, показала вона телефон.
Руслан допоміг Ярославові сісти в машину, і вони поїхали. Оксана, як виявилося, повезла його до себе. Мати була в нічну зміну. Вона поклала його спати і лягла поруч. Що там було чи не було але вранці Ярослав прокинувся, а біля нього Оксана.
Він взагалі не памятав, як опинився у неї. Оксана теж прокинулася й засміялася. У цю час відчинились двері, і в проході зявилася її мати.
“Оце так! Оксанко, бачу, у тебе гості. Ну ви даєте!” і грюкнула дверима.
“Ой, мама повернулася з ночної. Довго ми з тобою спали. Та й не дивно після такої бурхливої ночі”, сміялася дівчина. “Ярославе, тепер ти мусиш на мені одружитися. Тим паче мама нас у ліжку застала”.
Ярославові й так було погано сильно боліла голова, а тут ще й Оксана з весіллям. Він трохи злякався. Був занадто порядним. Та й Дарю все ще кохав. Сподівався, що після інституту вона, можливо, повернеться сюди працювати.
“Я піду, Оксано”, сказав він, підводячись. “Погано почуваюся”.
“Розумію, ти вчора перебрав”, усміхнулася вона. “Давай проведу”. На прощання повисла йому на шиї й томно прошепотіла: “До вечора, коханий, подзвонимо”.
З того часу Ярослав так і не зміг позбутися Оксани. Незабаром вона повідомила, що чекає від нього дитини, і йому довелося одружитися.
Коли Даря дізналася, що Ярослав одружився, теж дала згоду однокурсникові Олегу, який довго за нею доганявся. Вона вийшла за нього заміж.
“Сумніваюся, що кохаю Олега”, думала вона, хоча вже була його дружиною. “Якась неправдива у нас сімя. Бачимось рідко він у одній лікарні, я в іншій поліклініці”.
Даря бачила, що Олег не такий чоловік, про якого мріяла. Зовсім не романтик, а навпаки якийсь за