Ти ще тут? Виходь з моєї квартири, я тепер дружина твого чоловіка! різко кинула білявка на порозі.
Ключ у замку обернувся з неприємним, тугим скрипом.
Я штовхнула двері, чекаючи знайомого запаху дому мішанини моїх парфумів і ледь помітного аромату засобу для підлоги.
Але в ніс вдарив чужий, приторно-солодкий парфум.
Я завмерла на порозі, не вмикаючи світло. Щось було не так.
На вішалці, поруч із чоловіковим плащем, висів яскраво-червоний кардиган, якого я ніколи не бачила.
Мої домашні капці, які завжди стояли біля дверей, були закинуті в кут, а на їхньому місці витончені туфлі на високій шпильці.
Серце рвонулося в грудях. Я повернулася з відрядження раніше, хотіла зробити сюрприз. Але сюрприз виявився для мене.
Повільно, щоб не видати ні звуку, я пройшла у вітальню. На столі стояла ваза зі свіжими ліліями я ненавиділа лілії, у мене на них алергія.
Сергій це знав.
Поруч лежала розгорнута книжка в блискучій обкладинці. Не моя.
Я дістала телефон. Пальці дріжали, коли я набирала номер чоловіка. Довгі гудки добивали останні залишки спокою. Він не піднімав трубку.
На кухні на стільниці сліди нещодавнього готування. У мийці дві чашки з нашого весільного сервізу. На одній сліди яскраво-рожевого бліску.
У голові загуло, немов рій розлючених бджіл. Цього не може бути.
Може, це його сестра приїхала зі Львова? Але чому він не попередив?
Я знову набрала його номер. Знову тиша.
Раптом у замку зашурхотів ключ. Я відступила в тінь, притиснувшись до стіни.
Двері відчинилися, і в кімнату увійшла молода блондинка. Вона легко, ніби робила це завжди, поставила на підлогу пакети й скинула туфлі.
Повернулася, щоб увімкнути світло і побачила мене.
На її обличчі не було страху. Лише здивування, яке швидко змінилося холодним роздратуванням. Вона оглянула мене з ніг до голови.
Ти ще тут? спитала вона так, ніби я була зайвою річчю, яку забули викинути.
Я не могла відповісти, лише дивилася на неї, не в змозі вимовити слово.
Вона хмикнула, схрестивши руки.
Не повторюватиму двічі. Забирай свої речі й йди.
Спочатку шок, потім крижана лють. Я крокнула вперед, вийшовши з тіні.
Звідки «твоя» квартира? Ти в розумі? Це моя квартира. Моя й мого чоловіка.
Вона засміялася. Різко, неприємно.
Колишнього чоловіка, наголосила вона. Тепер тут живу я. І він. Схоже, ти дуже повільно сприймаєш.
Вона підійшла до дивана, зняла плед, який я привезла з Києва, і з огидою кинула його на підлогу.
Сергій просив, щоб без сцен. Він їх ненавидить. Тож бери необхідне й іди.
Я не могла повірити. Ніби дивилася на абсурдний спектакль.
Я нікуди не йду, сказала я твердо, хоча голос задрижав. Я викличу поліцію.
Викликай, знизала плечима вона. Що ти їм скажеш? Що колишню дружину виганяють? Вони тільки посміються. Документи в порядку.
Вона підійшла до полиці зі спільними фото, взяла одну ми сміялися в Карпатах.
Мило, протягнула вона з фальшивою посмішкою. Але сміття. Скоро тут будуть нові фото.
І розбила рамку об підлогу.
Це була остання крапля. Я кинулася до неї.
Ти що собі дозволяєш?!
Вона легко відштовхнула мене.
Я казала без істерик. Сергій тебе кинув. Змирися. Він зустрів мене й зрозумів, що таке справжнє кохання, а не нудний шлюб.
Я відступила, ніби від удару. Вона казала це так впевнено.
Я знову схопила телефон. Не поліція. Сергій. Він мав мені пояснити.
Тільки набрала номер двері відчинилися.
На порозі стояв він.
Подивився спочатку на неї, потім на мене. Байдуже.
Катю, що трапилося? звернувся він до неї.
На мене навіть не глянув.
Я дивилася на нього. Буря емоцій стихла, залишився лише холод.
Сергію, сказала я тихо. Що тут відбувається?
Він зітхнув, ніби від небажання пояснювати.
Аню, я думав, Катя вже сказала. Ми розлучилися. Місяць тому. Вона моя дружина.
Це не боляче. Це факт.
Розлучилися? я ледве посміхнулася. Без мого підпису?
Формальності, махнув він рукою. Документи ще не готові. Але квартира за договором моя. Тобто наша.
Катя тріумфально поклала йому руку на плече.
Тож іди, Аню. Без скандалів.
Я мовчала. Дивилася на них. А потім усміхнулася. Їхні посмішки зникли.
Знаєте, у чому ваша проблема? почала я спокійно. Ви думаєте, що розумніші за всіх.
Я підійшла до шафи, дістала синю папку.
Ти правий, Сергію. Договір є. Але ти, мабуть, був зайнятий «коханням» і не дочитав.
Я розгорнула документ.
Цю квартиру купили на гроші, які я успадкувала від бабусі. Ось