Ой, діточки мої, присідайте ближче, розповім вам казку, яку мені тут, у будинку для літніх, сусідка по кімнаті переповіла. Мене ж, стару, сюди рідні відправили, то тепер лише слухаю чужі історії та вам їх переказую. А ця про Марічку, її чоловіка Богдана та сестру Оксанку. Ох, і болюча ж то повість, слухайте…
Сидинали вони якось за вечерею, Марічка, Богдан і Оксана, сестра її. Курку запекали, пахло на всю хату, а Богдан піднімає чарку:
За родину! Щоб усе було добре!
Та очі його не на Марічку, а на Оксанку. А та серветку мє, ледве посміхається, ніби щось її гризе. Марічка ж усе бачила як Богдан Оксані шубку подає, як з її жартів регоче, як вони замовкають, коли вона в кімнату входить. Але мовчала, звичка в неї така була не помічати.
За родину, відповіла Марічка, ковтнувши компоту вишневого.
Оксана очі підвела, а в них така журба, що Марічці аж мороз по шкурі.
Оксанко, ти добре? питає.
Та нічого, робота втомлює, відмахнулась та.
А Марічка знала, що в сестри зараз тиша на роботі, але промовчала. Мовчанка це її броня була.
Богдан раптом покашляв:
До речі, про роботу. Мене на проєкт у інше місто відправили. Через місяць їду, на півроку, а може, й довше.
Марічка аж похолола.
На півроку? перепитала. А відпустка влітку?
Марічко, це ж шанс! гаряче він. Раз у житті трапляється!
Говорив він їй, а дивився на Оксанку. А та в тарілку втупилась, ніби там відповідь на все. Марічка ж помітила, як під столом рука Богдана Оксанину накрила. Лише на мить. Оксана руку відсмикнула, ніби попеклася. А Марічка сиділа й дивилася на чоловіка, що сяє, і на сестру, що ось-ось розпадеться.
Вечеря скінчилася якось ніяково. Оксана на головний біль поскаржилась, зібралась додому.
Я підвезу, одразу Богдан.
Тобі ж в інший бік, зауважила Марічка.
Для сестри не жалко, відмахнувся він.
У дверях обернувся, в очах рішучість:
Нам треба поговорити, Марічко. Серйозно. Як повернуся.
Залишив її саму, з запахом недоїденої вечері й тривогою в серці.
Два тижні Марічка жила, як у мороку. Богдан дзвонив щоночі, розповідав про «проєкт», про нове місто, квартиру. Але голос його був чужий, неначе з автомата. Питав, як справи, а відповідей не чув. Марічка до Оксани тяглася:
Може, в кіно чи по крамницях?
Але та ухилялася:
Я втомилась, Марічко, давай іншим разом.
Оксана й виглядала знесиленою схудла, синці під очима. Марічка помічала, як сестра руку на живіт клала, ніби щось ховала.
Підозра росла поволі, як отрута. Спочатку упаковка від тесту на вагітність у Оксаниному смітнику. Потім вільні сукні, хоч Оксана завжди талією хвалилася. Серце Марічки стискалося, але вона чекала.
Розвязка прийшла в середу ввечері. Марічка сиділа на софі, коли задзвонив телефон. Богдан.
Привіт, сказала вона.
Він мовчав, тільки дихання чути.
Я більше не можу брехати, Марічко, нарешті видав. Я не повернуся. Справа не в проєкті. Справа в Оксані. Ми кохаємо одне одного.
Марічка заплющила очі. Біль у грудях завмер, став каменем.
У мене з твоєю сестрою буде дитина! випалив він.
І тут Марічка засміялася. Спершу тихо, потім голосніше, аж сльози потекли. Сміх був не веселий, а гіркий, як з дешевої мелодрами.
Марічко, ти що? Плачеш? злякався Богдан.
Ні, видихнула вона. Просто зрозуміла, який ти дурень.
Поклала слухавку. Істерика зникла, залишивши ясність. Камінь у грудях став опорою. Марічка вдяглася, викликала таксі й поїхала до Оксани.
Та відчинила двері розкуйовджена, у халаті, очі червоні. Побачила Марічку і відступила.
Він тобі сказав? Пробач почала Оксана.
Де він? перебила Марічка, спокійно, аж страшно.
Оксана замовкла. Марічка оглянула квартиру Богданова куртка, його кеди, два келихи на столику.
Годі брехати, Оксанко. Хоч зараз.
Марічко, ми кохаємо одне одного! вигукнула вона. Я знаю, це жахливо, але так сталося!
Марічка чекала, поки сестра змовкне.
Ти вагітна, сказала, не питаючи.
Так, прошепотіла Оксана, прикривши живіт. У нас буде дитина.
Марічка підійшла ближче. Оксана здригнулася, чекаючи крику.
Чому ти не запитала мене, Оксанко? тихо сказала Марічка. Я б тобі розповіла. Ми з Богданом три роки намагалися завести дитину. Аналізи, лікарі. Богдан безплідний. Абсолютно.
Обличчя Оксани змінилося здивування, заперечення, жах.
Ні Він казав, що проблема в тобі
Звісно, сумно всміхнулась Марічка. Брехати легше. Вкрасти чуже життя легше, ніж визнати правду.
Вона пішла до дверей.
Вітаю, сестричко. У тебе буде дитина. Але мій