Було це давно, ще за часів, коли життя в селах було простішим, а душі то мякими, то твердими, як зимова земля.
Пятнадцять років минуло Маряні, коли дізналась від батьків, що в родині буде ще одна дитина. Вона тупала ногами, кричала:
Нащо вам ще дитина? Чи ви вже з батьком на старість вирішили народити? Мене вам мало? Серце Маряни стиснулося від думки, що тепер увага ділиться, а гроші і тим більше.
До цього батько й мати виконували кожну її примху, а тепер розмовляли про колиску, візочок, ванночку. Які візочки, коли їй потрібні нові черевики! Вона ж хотіла виглядати гарно. Маряна була дівчиною кремезною, з грубуватим обличчям, але вірила гарний одяг зробить її вродливою. Трясла з батьків гроші, а вони завжди поступалися. А тепер зявиться сестра й зруйнує її життя.
Народилася маленька Олеся. Маряна не раділа. Та була справжньою лялькою блакитні очі, золотисте волосся. Олеся вже топотіла ніжками, тягнулася до сестри, але та відштовхувала її:
Забери свою Олесю, мамо, вона мені заважає.
Час минав. Олеся виросла красуньою, а Маряна лишилася звичайною сільською дівчиною, до того ж без пари. Після школи не вчилася, працювала листоношею, розносила по селу газети.
А от Олесі на девятнадцятому році спалахнуло кохання. Зустріла вона хлопця на імя Тарас, що приїхав у село на практику. Від тої любові залишилася вагітною, а Тарас як вітер розвіявся.
Роди, казала мати, що вже тепер робити? Виростимо. Ми з батьком допоможемо.
Олеся народила сина Данилка. А від сестри наслухалася лайки:
Ти, Олесю, завжди була мрійницею. Захотіла кохання? Немає його. Ось на мене дивись я в це не вірю, тому й не попалась, як ти. А у тебе в голові лиш бульбашки, ти й життя крізь них бачиш. Тепер мучайся сама зі своїм вона образливо відгукнулася про сина. Нема кому тобі розуму наставити, батьки твої тільки й роблять, що пестять тебе й Данилка.
Маряні нікого не було шкода. Щодня докоряла сестрі, що та народила дитину без чоловіка. Але робила це так, щоб батьки не чули. Навіть казала їй:
Нащо тобі цей Данилко? Краще б у роддомі залишила, коли вже дурна була й не позбулася вчасно. Сестра плакала від цих слів.
Олесі хо