Багато залежить від долі
Часто самі люди роблять своє життя важким, нестерпним, але згодом розуміють треба пробачити, зрозуміти та полюбити. Тоді все налагоджується, і життя стає легшим. У Олени не було ні братів, ні сестер. Єдина дитина в сімї, і часом їй бракувало спілкування.
Але коли Олена вийшла заміж за Олега і дізналася, що в них буде двійня, не знала, куди подітися від щастя.
Мої діти не будуть почуватися самотніми, їм удвох буде весело, ця думка постійно крутилася у неї в голові й гріла серце.
Незабаром Олег і Олена дізналися, що у них будуть дочки, хоч Олегу мріявся син. Але він швидко забув про свої мрії. Соломійка та Марійка повністю захопили його серце. Обидві дочки були гарненькими й схожими, як дві краплі води. Олег дивувався, як Олена розрізняє їх за ледь помітними ознаками, яких він не бачив. Для нього це було справжнім випробуванням:
Олено, я не можу зрозуміти, кого тільки що годував, а хто з доньок голодна, а дружина, сміючись, підсаджую до нього ту, яку він пропустив.
Та як ти їх розрізняєш? Це просто неможливо! Я постійно плутаю, хто Соломія, а хто Марія.
Та ніколи не змінювалась лише любов до доньок він любив їх безмежно. Дівчатка підростали, Олена, яка цілими днями була поряд з ними, втомлювалася й не могла дочекатися вечора, коли чоловік повернеться з роботи та трохи її розвантажить. Вона мріяла про відпочинок, переддишку, адже вибилася з сил.
Мені вже все набридло, одного разу вона вилила душу чоловікові. Не можу від них ні на хвилину відвернутися, лізуть, куди не треба. Хоча б ти відпустку взяв, чи що…
Оленко, ти ж знаєш, зараз ніхто мені не дасть відпустки, роботи багато. До того ж я один заробляю для нас. Хто ж подбає про наш достаток? Я розумію, що ти втомлюєшся, але допомагаю, як можу.
Олег справді після роботи забирав доньок і йшов з ними гуляти, щоб дружина трохи відпочила, а якщо погода була погана, грав з ними у хаті.
Одного разу він повернувся з роботи, відчинив двері й одразу почув голосний плач доньок. Увірвався в кімнату а дружина спала на дивані, явно пяна.
Швидко заспокоїв дівчаток, нагодував їх, вирішив поговорити з Оленою пізніше. Коли поклав Соломійку та Марійку спати, нарешті заговорив.
Олено, я не розумію, навіщо ти напилася? Доньки плакали, а ти навіть не чула.
Не розумієш? А тому, що я теж людина! Мені треба розслабитися, відпочити. Подивився б я на тебе, коли б ти цілими днями метався від плити до дітей і назад. Я трохи випила, звідки ж я знала, що так втомлюся й відключуся після кількох ковтків вина?
Я тобі вірю, Олено, але це не вихід. Вино до добра не доведе. До того ж за дітьми треба дивитися, а раптом щось станеться?
Чоловік