Мамо, знову той бомж до тебе прийшов! донька згірдно скривила обличчя.
Він не бомж! У нього є кімната. Просто нещасна людина.
Мати вискочила на сходи й, щиро посміхаючись, запросила гостя додому. Він відмовлявся, соромливо попросивши в борг грошей. Вона принесла потрібну суму й кілька бутербродів у целофановому пакеті:
На! Візьми, поїж.
Він усміхнувся вибитим ротом із проваленими зубами, пообіцявши повернути гроші через тиждень, і вийшов на вулицю, де його чекали такі самі занедбані й обірвані.
Навіщо ти його цього бомжа прихищаєш? спитала донька, навмисно наголошуючи на останньому слові. Гроші йому даєш, які він тобі ніколи не повертає!
Чому не повертає? Інколи повертає.
Та годі тобі! Раз чи два було. До речі, чому у нього таке дивне прізвисько «Тримайся»?
Це його улюблене слово. Всім каже «Тримайся!», підбадьорює, якщо у когось життя не складається. А самому ось не вдалося втриматися. Він же не старий. Алкоголь нікого не прикрашає. Та ще й нещасливе кохання. Безвідповідне. Він мене любить, а я його ні.
Люуубиить?! Тебе?! У вас щось із ним було? донька округлила очі й навіть привстала зі стільця.
Мати завагалася, чи розповідати, але все ж вирішила.
Ми давно знайомі. Колись у молодості я посварилася з хлопцем. Опівночі опинилася без грошей на іншому кінці Києва. Мобільних тоді не було, дзвонити було нікому. Іду пішки. Що робити? Машини зупиняються, але або не беруть, або нахабно пропонують розплатитися «натурою». Таксисти що з них узять? А тут якраз і Сашко проїжджав. Він тоді теж на таксі працював:
Дівчино! Не підкажете, де тут поруч Пальма-де-Майорка?
Я не зрозуміла, що він жартує, і пояснила, що не знаю. А він сміється:
Сідай, Красуня, поїдемо разом шукати!
Потім я вже дізналася, що це курорт у Іспанії. Ми мріяли поїхати туди, де бірюзове небо, синє море й смарагдові гори. Та на своє лихо він познайомив мене зі своїм другом. Я його побачила і пропала! Як же я його кохала! Дурна!
Незабаром відбулося весілля, а Сашко, як то буває, став свідком і другом родини. Мій перший чоловік виявився жінкою. Намучилася я з ним, доки не зрозуміла, що він ганьба, а не чоловік. Завагітніла я через рік. Контрацепції тоді не рекламували, а в СРСР «сексу не було». Зате були аборти. Мій «милий» тоді умовив мене на цю гидоту. І звідки в нього така красномовність взялася?
Погодилася і даремно. Ох, як я натерпілася! На все життя запамятала. Тоді аборти робили у лікарні на вулиці Лисенка. Конвеєр. Там вичищали не лише всередині, а й у голові, позбавляючи будь-якої романтики між чоловіком і жінкою. Робили майже без наркозу. Дадуть маску який з неї клопіт? Біль пекельний! Доповзла до палати, а там такі самі обдурені, нещасні жінки. Сидимо, понурі. Тісно. Відчуваю, як ненависть у мені закипає до чоловіків.
І пісня в голові крутиться: «Ягоду-малину зривали ми разом, а гірку калину я сама». От, думаю, сволоти! Жодних клопотів! Але тут медсестра заходить і приносить не повіриш відро тюльпанів і торт! Величезний, на два кіло, «Полуниця з вершками». Такі торти готували лише на замовлення у кондитерській «Столична». Сиджу вся у квітах, уплетаю торт, знову плачу але тепер від щастя.
Кохає! Памятає! Рідний мій!
А на коробці всього два слова друкованими літерами: «Тримайся, Наталко!»
Усі мені заздрили. Повернулася додому, сяю від щастя, хоча боліло все! Подивилася в очі чоловікові і зрозуміла: це не він, а Сашко про мене турбувався.
Розлучилася. Але й із Сашком у нас не склалося. Він добрий, чесний, але нічого до нього не відчуваю. Пустота. Коли він зрозумів, що я його не кохаю й не зможу, то незабаром зник. Потім я дізналася, що поїхав на заробітки, у Польщу. А я зустріла твого батька. Доля знову подарувала мені кохання. Я ж щаслива!
Сашко повернувся на початку девяностих. Жахливий час. На вулицях безлад. Бандити глумляться над людьми. А тут моя сестра з Чернігова в гості приїхала. Гарна дівчина. Її бандити біля підїзду схопили. У машину затягують. Тоді це було звично. Зґвалтують і викинуть десь за містом, а то й убють. Ніхто не втрутився. Усі боялися. А Сашко якраз сидів у дворі з мужиками, пив горілку. Він уже тоді почав пиячити. Ось він і заступився.
Один із бандитів, здоровенний, ударив його. Сашко впав, але піднявся й каменем розбив вікно в джипі. Сестру відпустили, а його бити почали. Господи, як били! Звірі! Потім я до нього в лікарню приїжджала. В