Спочатку Генкові здавалося, що мати просто поправилася. Та якось дивно у неї раптом округлилася талія, а в іншому вона залишилася такою ж, як завжди. Запитувати було ніяково, раптом мати образиться. Батько мовчав, дивлячись на матір із ніжністю, і Генко теж зробив вигляд, що нічого не помічає.
Та незабаром живіт став очевидним. Одного разу, проходячи повз кімнату батьків, хлопець випадково побачив, як тато гладить маму по животу і щось тихо шепоче. Вона посміхалася, немов утішена. Генкові стало ніяково, і він швидше пішов геть.
«Мама чекає дитину», раптом здогадався він. Ця думка не стільки здивувала, скільки шокувала. Мама, звичайно, була гарною і виглядала молодше за багатьох матерів однокласників, але вагітність у її віці викликала у ньому відразу. Він уже давно знав, звідки беруться діти, але не міг уявити, що його власні батьки цим займаються.
Тату, мама чекає дитину? одного разу спитав у батька.
Так. Вона мріяла про донечку. Хотів запитати, кого б ти хотів братика чи сестричку?
А хіба у такому віці народжують?
У якому? Мамі всього тридцять шість, мені сорок один. Тобі що, не подобається?
А мене хтось питав? грубо відповів Генко.
Батько прискіпливо подивився на нього.
Сподіваюся, ти достатньо дорослий, щоб зрозуміти нас. Мама давно хотіла доньку. Коли ти народився, ми жили в орендованій квартирі. Вона сиділа з тобою, а я один працював ледве вистачало на життя. Тому відкладали другу дитину. Потім померла бабуся, і ми отримали її квартиру. Памятаєш її?
Генко знизав плечима.
Зробили ремонт, переїхали. Коли ти підріс, мама вийшла на роботу стало легше. Купив перше авто. Знову відкладали дочку, казали ще встигнемо. А потім просто не виходило. І ось, коли вже звикли до думки, що більше не буде…
Сподіваюся, це буде дівчинка, як і мріяла мама. Але вона вже не дівчина будь уважним, не нервуй її. Якщо щось турбує кажи мені. Домовились?
Так, зрозумів.
Потім вони дізналися дійсно буде дівчинка. У домі зявилися рожеві дитячі речі, які Генкові здавалися крихітними, немов ляльковими. Мама частіше замислювалася, немов прислухалася до себе. Батько турбувався, і це тривожне почуття передавалося синові.
Особисто йому дитина була байдужа, тим більше сестра. Навіщо йому соплі й пелюшки? Його цікавила лише Олена Шевченко. Якщо мама й тато хочуть ще одну дитину їхня справа. Навіть добре менше уваги до нього.
А це небезпечно? Народжувати у її віці?
Ризик є завжди. Звісно, їй важче, ніж коли чекала тебе тоді була на тринадцять років молодшою. Але ми ж не в лісі живемо у нас є лікарні, лікарі… Усе буде добре.
А коли?
Через два місяці.
Але мама пологала раніше. Генко прокинувся від галасу за стіною лунали стогони й метушня. Він підвівся й сонно попрямував до батьків. Мама сиділа на зімятій ліжку, тримаючись за спину, й хиталася, мов маятник. Батько метушився, збираючи речі.
Головне документи не забудь, прошепотіла мама.
Мам… Генко миттєво прокинувся, заражуючись тривогою.
Вибач, розбудили. Де ж та «швидка»? Батько занервував, але раптом дзвінок у двері.
У кімнату увійшли лікарі й почали розпитувати: як часто перейми, чи відійшли води? Ніхто не звертав уваги на Генка, і він вийшов. Повернувшись одягненим, він побачив, як батьки виходять. Мама йшла в халаті й тапочках.
Я скоро повернусь, а ти трохи приберись, кинув батько й пішов.
Генко стояв, слухаючи незвичну тишу. Потім глянув на годинник можна ще поспати. Він склав диван, прибрав речі й пішов на кухню.
Батько повернувся, коли син збирався до школи.
Ну що, народила?
Ще ні. Мене не пустили. Чаю налий.
Генко поставив перед ним чашку, зробив бутерброди.
Я піду?
Іди. Подзвоню, як будуть новини.
У школі він запізнився.
Коваленко удостоїв нас своєю присутністю? Чому спізнився? спитав вчитель.
Маму до лікарні відвезли…
У нього мати родить! крикнув хтось із класу, і лунали смішки. Генко різко обернувся.
Тихо! Садись, сказав вчитель.
На останньому уроці задзвонив телефон.
Можна вийти?
До кінця уроку двадцять хвилин, потерпи, відповіла вчителька.
У нього мати в пологовому! знову вигукнув того ж хлопця, але вже ніхто не сміявся.
Добре, іди.
Що, тату? вийшов у коридор.
Дівчинка! Три кілограми! голос батька звучав полегшено.
Ну що? спитала вчителька, коли він увійшов.
Усе добре, дівчинка.
Тепер Коваленко буде нянькою! знову хтось засміявся, і клас розрі