Новорічні свята добігали кінця. За ці дні олівї, торти та закуски вже порядком набридли, тому на сніданок Олена зварила вівсянку. Час повертатися до звичайної їжі.
Втрьох вони снідали, коли з кімнати почувся дзвінок на мобільнику чоловіка. Він вийшов із кухні. Олена мимоволі прислухалася, намагаючись за відповідями вгадати, хто дзвонить і навіщо.
Коли Ярослав повернувся, Олена помітила, що він не виглядав засмученим. Задуманим так, але не засмученим.
Гм почав він. Мама дзвонила, просила приїхати, у неї тиск підскочив.
Звісно, їдь, кивнула Олена.
Коли чоловік пішов одягатися, вона згадала його слова по телефону: «Зараз же? Може, не варто? Ну добре, добре». Коли свекруха дзвонила і вимагала приїхати, Ярослав зазвичай мчав до неї без зайвих питань. «Знову себе накручую», зупинила себе Олена.
Я швидко, гукнув із передпокою Ярослав, і двері за ним захлопнулися.
Їж, давай, підштовхнула Олена сина, який водив ложкою по тарілці, розмазуючи кашу.
А ми на гірку підемо? Ти ж обіцяла, Дмитро зачерпнув ложкою трохи каші й довго розглядав її, перш ніж покласти в рот.
Тато повернеться, і підемо. Добре? Вона посміхнулася синові. Тільки умова зїсти кашу.
Добре, хлопчик без ентузіазму знову підніс ложку до рота.
Якщо через пять хвилин тарілка не буде чистою, нікуди не підемо, сказала Олена строго і підійшла до раковини мити посуд.
Вона прасувала білизну, а Дмитро грався машинками на підлозі, коли защелкнув замок у дверей.
«Нарешті», Олена поставила праску на підставку і прислухалася до шелесту одягу в передпокої. «Щось довго він там мішкає», подумала вона і пішла назустріч чоловікові.
У дверях перед нею зявилася дівчинка років десяти й цікаво розглядала Олену. Позаду до неї підійшов Ярослав. Вид у нього був провиний. Він поклав руки на плечі дитині й визирливо висунув підборіддя.
Це моя донька Марічка, сказав Ярослав і опустив очі на потилицю дівчинки. Мама попросила взяти її до завтра.
Зрозуміло. А її мама? З черговим коханцем уїхала до Трускавця? їдко зауважила Олена.
Ярослав здригнув плечима, але не встиг нічого сказати, бо Олена повернулася до прасувальної дошки.
Заходь, почула вона голос Ярослава, і косий погляд піймав, як Марічка підійшла до Дмитра, що грав на підлозі.
У нас лишилася каша? запитав Ярослав Олену.
Я не буду кашу, одразу відповіла Марічка. Я буду макарони з ковбаскою.
Ярослав збентежено глянув на доньку, потім перевів погляд на дружину. Олена знизала плечима й махнула рукою у бік кухні, мовляв, іди, готуй, я зайнята.
Незабаром Ярослав із кухні покликав Олену.
У нас є макарони? Я не знайшов.
Є. Ось залишки. Допрасую схожу в магазин, Олена докірливо глянула на Ярослава.
Не дивись на мене так. Я сам не знав, що
Та невже? А мама, коли дзвонила, не сказала, навіщо тебе кличе? За тим, як чоловік опустив очі, Олена зрозуміла, що вгадала. А мене не треба було запитати? Чому не попередив? Дмитра теж треба було підготувати до такої зустрічі. Вони зараз почнуть ділити тебе.
На підтвердження її слів із кімнати почувся рев Дмитра. Олена кинулася туди, за нею вбіг Ярослав.
Ну ось. Розбирайся, Олена розвела руками.
Дмитро підійшов до мами й притулився до неї. Марічка стояла, сердито дивлячись у підлогу.
Що сталося? Ярослав підійшов до доньки.
Олену неприємно вразило, що чоловік підійшов саме до Марічки, а не до сина.
Вона відзабрала машинку схлипнув Дмитро.
Почулося шипіння википаючих макаронів із каструлі, і Ярослав кинувся на кухню. «І жодного слова їй не скажеш. Гостья. Сиротина, як називає її свекруха. А що мені робити?»
Хочеш подивитися мультики? Олена зробила над собою зусилля й спокійно звернулася до дівчинки.
Марічка кивнула, і Олена з полегшенням увімкнула телевізор. Дівчинка з Дмитром сіли на диван.
Твоя мати знову за своє? Вирішила таким чином зруйнувати нашу сімю? У твоєї мами ідея фікс знову звести тебе з колишньою. Мені розповідали, як вона кричала, коли народився Дмитрик, що в неї немає іншого онука, окрім Марічки. Вирішила влаштувати мені перевірку, як я ставлюся до твоєї доньки? прошипіла Олена, повернувшись у кухню.
Їй справді погано, заступився чоловік за матір.
А чим їй велика дівчинка завадила? Води б принесла, «швидку» викликала б. З нею безпечніше, раптом щось. Я в її віці вже могла сама омлет спекти, не вгавала Олена.
Год